Поради батькам

ПРОБЛЕМИ СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ 

„БАТЬКИ – ДІТИ”

   Проблеми стосунків між батьками та дітьми хвилюють суспільство вже не перше століття, бо те провалля, що існує між ними, нічим не можливо заповнити. І те, що сварки і непорозуміння виникають у вашій родині, - не означає, що вона нещаслива. Це природно, адже батьки завжди будуть батьками, а діти - дітьми. Але інколи атмосфера в сім’ї стає настільки напруженою, що необхідно переглянути свою поведінку як дітям, так і дорослим.

Кропива росте сама, а з культурною рослиною доводиться поморочитися. Так і зі злом. Воно росте саме, а добро вирощують. Як до дикого сіянця прищеплюють пагін культурної яблуні, так і маленькій людині потрібно прищеплювати хоча б бруньку з великого дерева людської культури, щоб вона змогла стати „Зі століттям нарівні”.

   Але й потім за деревцем треба доглядати – підживлювати, формувати крону, видаляючи зайві пагони, боротися зі шкідниками – одне слово, виховувати. Усі без винятку батьки і матері хочуть дітям добра, але кожен розуміє його по –своєму й по-різному уявляє, як зрощувати це добро.

Однак навіть якщо люди сходяться в оцінці добра і зла, то в методах виховання розбіжності просто приголомшливі. Одні вважають, що достатньо годувати й одягати дитину, решта додається. Інші проводять політику батога і пряника. Треті - лише батога, четверті - тільки пряника. П’яті – прихильники „вільного виховання”, без моральних орієнтирів і обмежень. Шості прищеплюють чадам переконаність у їхній винятковості...Де ж орієнтир? І чи існує він?

   Відсутність належного спілкування вносить неабиякий дисбаланс у стосунки батьків та дітей. Поки батьки майже весь день на роботі, а діти – у школі, спілкування є не можливим. Його, як правило, замінюють засоби масової інформації: телевізор, комп’ютер, друзі. У такому середовищі цілком відсутня гармонія взаємин батьків і дитини.

   Два важливі принципи здорових стосунків : рівності та дружби. Тобто батьки не диктують свою волю егоїстично, не силують робити лише те, що їм до вподоби, не ставлять своїх дітей на сто сходинок нижче від себе. Навпаки, дають доцільну, врівноважену, а найголовніше – засвідчену власним досвідом пораду. Якоюсь мірою такі стосунки можна описати як дружні, толерантні.

ЛИСТ ДО БАТЬКІВ

Почуйте серцем голос Вашої дитини!

1. Окрім їжі, дайте мені тепло, сердечність і Вашу любов.
2. Не розбещуйте мене, цим Ви мене псуєте. Я добре знаю, що не обов’язково мені давати все, що я вимагаю.
3. Не бійтеся бути вимогливим зі мною.
4. Не покладайтесь на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати треба лише на силу.
5. Не давайте обіцянок, яких Ви не зможете виконати,- це похитне мою віру у Вас.
6. Не засмучуйтесь від моїх слів: „Я не буду цього робити!. Я просто хочу проявити свою самостійність.
7. Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді.
8. Не повчайте мене у присутності сторонніх. Я зверну більше уваг, якщо Ви скажете мені спокійно і віч-на-віч.
9. Не читайте мені „нотацій”, бо я сам (а) добре знаю, що „добре”, а що „погано”.
10. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив (ла), бо я сам (а) цього не знаю.
11. Не намагайтесь відчепитися від мене, коли я ставлю якісь питання, якщо Ви не даватимете відповіді, я шукатиму їх на „боці”.
12. Ніколи не натякайте, що Ви чесні й безгрішні.
13. Не забувайте, що я не можу успішно жити без розуміння, підбадьорювання, але чесна похвала іноді все ж забувається, а прочуханка-ніколи.
14. Ставтесь до мене так, як Ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також стану Вашим другом.

   Крім того, я Вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтесь до мене з такою ж любов’ю.

ПОМИЛКИБАТЬКІВ, ЧЕРЕЗ ЯКІ СТРАЖДАЮТЬДІТИ

   Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть залежить насамперед від батьків.

Чимало вчених у всі часи наголошують на помилках батьків у вихованні. Підсумувавши дослідження психологів і думки батьків, виокремила найпоширеніші помилки:

1.Надмірна опіка. Потрібно пам’ятати про „золоту середину”, адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх життєвих ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати.

2.Часте застосування погроз і фізичних покарань.

3.Невідповідність батьків власним моральним вимогам.

4.Емоційне не сприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань.

5.Негайне виконання всіх бажань і примх дитини.

6.Надмірні вимоги до дітей.

7.Сварки між батьками.

8.Недостатній вияв любові до дитини.

9.Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. „..Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є”.

П’ять шляхів до серця дитини:

1. Дотик – найважливіший прояв любові. І коли Ви ніжно гладите чи цілуєте свого сина або доньку, то цим висловлюєте набагато більше, ніж словами: „Я тебе люблю”.

2. Слова, заохочення. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, ласки, схвалення.

3. Час, подарований дитині. Проводьте разом час – це найкраща повага до дитини.

4. Подарунок – це символ уваги і турботи. Не даруйте подарунок дитині аби відкупитися від неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так, даруйте на день народження, на різдвяні свята.

5. Допомога. Кожного дня діти звертаються до Вас з проханнями, почуйте ці прохання і відповідайте на них, допомагайте їм з радістю і любов’ю.

   Материнство і батьківство - це професія і дуже нелегка. З Вами, батьки, укладено контракт, принаймні на 18 років, і робочий день у Вас ненормований!

Головні настанови для роботи з „важкими” підлітками

(за В.О. Сухомлинським):

• створення для „важких” підлітків атмосфери доброзичливості, любові, розуміння співчуття;
• сприйняття „важкого” підлітка таким, яким він є, сприяння розвитку в нього всього найкращого;
• створення системи педагогічно доцільних дій, які дадуть можливість вивести педагогічно занедбаних студентів з пасивного стану та прилучити їх активної діяльності життя в колективі;
• переконання батьків „важких” підлітків у потребі корекції та зміни своєї поведінки, свого життя;
• лише додержуючись згаданих настанов, творчо використовувати невичерпне джерело педагогічної майстерності великого педагога можна домогтися успіхів у вихованні та перевихованні „важких” підлітків. 
Батькам про підлітка


Заповіді батькам:
1. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.
2. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.
3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, впевнена у своїх силах, відповідальна особистість.
4. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше: розвиток особистості – випробування не лише для Вас, батьків, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге: Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.
5. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.
6. Потурбуйтеся про те, аби Ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.
7. Виключіть зі своєї практики вислів: „Роби, як я наказую”, замініть цю форму вимоги іншою: „Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не за вказівкою, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.
8. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що Вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.
9. Пам’ятайте, що для дитини Ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до Вас!
10. Організовуйте сімейне життя таким чином, щоб не лише Ви мали обов’язки перед дитиною, а й вона перед Вами. Дайте їй зрозуміти, що Ви також потребуєте її посильної допомоги.
Чому у підлітковому віці діти зі спокійних, лагідних перетворюються на некерованих, декілька причин:
1.Агресивність фіксується, коли діти за соціальним і психологічним статусом не відповідають своєму віку – ще не засвоїли правил спілкування та поведінки в суспільстві. Це часто трапляється в сім’ях , де дитина одна – ризик, що вона виросте егоїстом.
2.Спалах гніву, незадоволення виникають у відповідь на намагання дорослих принизити, образити, підкорити своїй волі.
3.Агресивність може бути рисою характеру, яку дитина успадкувала. Таким дітям важко в будь-якому колективі. Грубістю може вважатися влучний гумор підлітка.


Рекомендації батькам:
1. Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.


2. Зважайте на те, що дитина виросла і має право на свою думку, а грубість, можливо, - намагання звільнитися від вашої опіки.


3. Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань - тому ефективнішою буде спокійна, ввічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.


4. Батьківський авторитет для дитини повинен бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність – важко чекати від дитини кращої поведінки.


5. Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість виявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, підкреслюють його значущість у сім’ї, в коледжі, тоді він акцентуватиме увагу на своїй дорослості інакшим способом, поважатиме думку близьких. Підлітку потрібне переконання, що він не байдужий для дорослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.