Виховна робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ «АГРООСВІТА»

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЛНАУ

ЗБІРНИК

сценаріїв виховних заходів

для проведення виховних годин

Рекомендований кураторам груп

вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

                                                            

                                                           КОНКУРС “Педагогічні інновації”

НОМІНАЦІЯ: “ Інноватика в організації

виховної роботи ”

…

-2015-

	Барило Віра  Богданівна, викладач економічних дисциплін Золочівського коледжу Львівського НАУ. Болюбаш Надія Богданівна, викладач економічних дисциплін Золочівського коледжу Львівського НАУ. Дума Ярослава Михайлівна, викладач української мови та культурології  Золочівського коледжу Львівського НАУ.

 

            Укладачі: 

	Барило Оксана Михайлівна,  заступник директора з виховної роботи, викладач-методист Золочівського коледжу Львівського НАУ.

 

 Рецензент:

В даному збірнику подано сценарії свят, що творились поступово, з року в рік у Золочівському коледжі Львівського НАУ. Мета збірника – допомогти кураторам студентських груп, вихователям в організації різноманітних виховних заходів, зробити змістовним та цікавим дозвілля студентів.

Для всіх тих, хто не звик обмежуватися програмним мінімумом і прагне працювати творчо, натхненно, піднесено.

Рекомендовано до друку цикловою комісією кураторів груп

Протокол № 5 від  25.03.2015 р.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………................................... 1.  Ми пам’ятаємо Тебе, Тарасе! ……………………………….……....... 2.  Вечір-реквієм « Їм у віках судилося безсмертя…» ……..................... 3.  З родини йде життя людини ………………………………..…........... 4.  Сім чудес України ………….……………………………..…..…..…... 5.  Уклін Тобі, мій вчителю! …………………………………..……….... 6.  Українські вечорниці …………………………………………..……... 7.  Добрий вечір тобі……………………….……………………………… 8.  Здорова людина – здорова країна! …………………………………..... 9. Вечір присвячений Дню Студента « У ритмі життя »………………... 10. Випускний вечір « Прощавай коледж »……………………………....

4 5 16 22 32 47 57 65 72 83 93

ВСТУП

Виховна робота в коледжі займає провідне місце серед всіх інших не менш важливих напрямів роботи педагогічного колективу Золочівського коледжу Львівського НАУ. Головною метою коледжу є формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готової до конкурентного вибору свого місця в житті.

Виховна робота чітко планується. Пріоритетними напрямками  виховної роботи є: - громадянсько-патріотичне виховання; - морально-правове виховання; - професійне і трудове виховання; - морально-етичне виховання; - художньо-естетичне виховання; - фізичне виховання; - екологічне виховання; - сімейно-родинне виховання; - діяльність органів студентського самоврядування. Відповідно до вищеназваних напрямків планується виховна робота на відділеннях, в академічних групах, у студентському гуртожитку.          Основними завданнями виховної роботи є:           - всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства; - розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей; - виховання моральних якостей;

-  формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу громадян держави.

Для виконання цих завдань педагогічний колектив коледжу використовує такі форми виховної роботи: бесіди, диспути, "круглі столи", лекції, педагогічні, літературні читання, конференції, конкурси, змагання, розваги до свят, виставки, вечорниці, зустрічі,  відвідування музеїв, екскурсії.  Велику увагу приділяється плануванню і проведенню загальноколеджівських виховних заходів.

Змістовні тематичні художньо-музичні виховні заходи готують і проводять навчальні групи під керівництвом кураторів груп. Добре спланована виховна робота, активна участь студентів і працівників коледжу в художній самодіяльності, виховних заходах є невичерпним джерелом духовності, відродження нашої національної культури.

 МИ ПАМ’ЯТАЄМО ТЕБЕ, ТАРАСЕ!

На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.

Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.

Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

Запалює свічку.

Ведучий 2:  Хай палає свічка.

                    Хай палає,

                    Поєднає нас вона в цей час.

                    Друзів голоси нехай лунають,

                    Слово й музика нехай єднають нас.

1.     Мова українська – то Шевченка слово,

                   Лесі   Українки і Марка Вовчка.

2.     Мова українська – то дарунок Бога,

                   Це барвисте слово генія Франка.

1.     Мова українська – це і степ широкий,

                   Це сади вишневі, і гаї, й ліси.

2.    Мова українська – океан глибокий

                   Мудрості народу – вічної краси.

1.     Мова українська – берегиня наша,

                   Пісня материнська, голос немовлят.

2.     Мова українська – це достатку чаша

                   І найбільше свято із відомих свят.

Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.

То була дивовижна зоря.

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря.

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.

Студент 3:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

                   Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

                   Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Студент 4:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

                   Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

                   У розкриллі земних і заобрійних трас

                   Височієш над світом, великий Тарас.

Студент 5:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

                   Бо те, за що ми жили й боролись,

                   Твій сон щасливий, зоря твоя,

                   Велика, вольна, нова сім’я…

Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце.

Україна у долі своїй має такий день – 9 березня.

З минулого віку і до наших часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:

Студент 6:     …Не одцурайтесь своєї мови

                   Ні в тихі дні, ні в дні громові,

                   Ні в дні підступно мовчазні,

                   Коли стоїш на крутизні

                   Один, чолом сягнувши птаха,

                   Й холодний вітер попід пахви

                   Бере і забиває дих,

                   Щоб ти скорився і притих.

                   Не одцурайсь, мій сину,

                   Мови. У тебе іншої нема.

                   Ти плоть і дух – одне-єдине

                   Зі словом батьківським – Людина,

                   Без нього – просто плоть німа.

                   Без мови в світі нас – нема!

Студент 7:    Схаменіться,…

                   Подивіться на рай тихий,

                   На свою країну,

                   Полюбіте  щирим серцем

                   Велику руїну,

                   Розкуйтеся, братайтеся!

                   У чужому краю

                   Не шукайте, не питайте

                   Того, що немає

                   І на небі, а не тільки

                   На чужому полі.

                   В своїй хаті своя й правда,

                   І сила, і воля.

Студент 8: Учітесь, читайте,

                   І чужому научайтесь,

                   Й свого не цурайтесь,

                   Бо хто матір забуває,

                   Того Бог карає,

                   Того діти цураються,

                   В хату не пускають.

                   Чужі люди проганяють,

                    І немає злому

                    На всій землі безконечній

                    Веселого дому.

Студент 9:          Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Студент 10:        І мене в сім’ї великій,

                   В сім’ї вольній, новій,

                   Не забудьте пом’янути

                   Незлим тихим словом.

Пісня на слова Шевченка “Зоре моя вечірняя” .

Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Студент 11:   Залишим у спадок новим поколінням

                  Свої ідеали й свої устремління,

                   Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

                   І геній Шевченка як нації крила.

Студент 12:   Залишим і те, що душею народу

                   Зовуть недаремно від роду до роду,

                   Як вищу красу і життєву основу,

                   Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – наш земляк, а ми прагнемо бути достойними його нащадками.

Він є мірилом нашої совісті, мірилом нашої правди, його безсмертні твори є великою порадою для сучасної України, і для майбутньої. Він є нашим учителем, що навчає нас мудрості, любові до Батьківщини, до материнської мови, він навчає нас бути справедливими, гуманними, працьовитими, вчимося в нього примножувати славу України.

Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

Вірш Л. Храпливої
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:

Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.

Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку. Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Проте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

Дитинство Тараса було невеселим, кріпацька доля, рання смерть батьків, прислуга в пана-кріпосника Енгельгардта, злидні, знущання, голод. Та навіть терплячи велику нужду, юний Тарас був цілеспрямованим і бачив перед собою велику мету, до звершення якої потрібно було йти, не згинаючись долі, крізь роки страждань та поневірянь. В лихолітті не огрубіла душа Тараса, а навпаки – проймалася любов’ю та співчуттям до знедолених земляків. Це – чи не найбільша його наука, урок для всіх нас і для прийдешніх поколінь.

Шевченко відчув полегшення  тоді, коли потрапив до Петербургу, на той час – столиці Російської імперії, а зустріч з Іваном Сошенком, художником з України, була вирішальною – Тараса викупили з кріпацтва, оцінивши непересічні таланти молодої людини.

Це були чи не найщасливіші часи в його житті. Поет навчається в  столичній Академії мистецтв, демонструє значні успіхи в малярстві, виходить у світ перший «Кобзар», створюється альбом «Живописна Україна» (демонстрація слайдів), рукопис «Три літа». Тарасу Григоровичу вдалося відвідати милу серцю Україну, після довгого проживання у Петербурзі. В цей час Шевченко відвідує і таємні засідання Кирило-Мефодіївського товариства, де збиралися щирі патріоти України.

(демонстрація слайдів)

Повернувшись з України в Петербург, Шевченко носить у серці багато надій, задумів і мрій. Та поета заарештовують. Після кількох місяців слідства його відправляють в заслання у далеку Орську фортецю, де Шевченко пробув три роки. Там він побував у експедиції на Аральське море, та завжди знаходив час для писання, читання, малювання. Наступні сім років покарання поету було строго заборонено писати і малювати. Та навіть у найтяжчих умовах тарас Григорович не втрачав сили духу, не втрачав віри, не втрачав вільнолюбства, залишався стійким у своїй життєвій позиції. Саме про це свідчать рядки з його «Щоденника»: «мені здається, що я і нині точнісінько такий самий, як і 10 літ назад. У моєму внутрішньому світі не змінилася ні єдина риса. Добре це чи погано? Добре…»

Нелегкими були й останні роки життя поета. Поліцейський нагляд, важкі хвороби, невлаштованість особистого життя вкорочували віку Шевченку. Тарас Григорович був спочатку похований на Смоленському цвинтарі у російській столиці. Пізніше його тіло поета-мученика перепоховали на Чернечій горі, у Каневі, на милій його серцю Черкащині. Черкаська земля прийняла свого сина навіки. Сьогодні Чернечу гору називають Тарасовою.

(демонстрація слайдів)

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.

Шевченко – це українець, рівних якому наша земля немала, і не відомо, чи матиме в майбутньому.

Доля Тараса і доля України - невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення до волі.

Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за леліяння рідної мови, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.
Пошли нам, Боже, Шевченкового полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбуття рідної України.

Леся Українка

На роковини

(1911р. – у 50-ту річницю з дня смерті Тараса Шевченка)

Не він один її любив,

віддавна Україну.

поети славили в піснях,

немов “красу-дівчину”.

Від неї переймали сміх,

і жарти, і таночки,

її байки, немов квітки,

сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

той мрію молоденьку.

Він перший полюбив її,

як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

сумна, змарніла, бідна,

для сина вірного вона

єдина, люба, рідна;

хоч би була вона сліпа,

каліка-недоріка, –

мов рана ятриться в ньому,

любов його велика.

Вкраїна бачила не раз,

як тії закоханці

надвечір забували все,

про що співали вранці,

і, взявши дар від неї,

йшли до іншої в гостину;

вони не знали, що то є

любити до загину.

Він перший за свою любов

тяжкі дістав кайдани,

але до скону їй служив

без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

його любові сила.

Того великого вогню

і смерть не погасила.

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

Тарасове Серце

(1961р. – у 100 річницю з дня смерті Тараса Шевченка)

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

Тарасове серце за Долею плаче,

За Щастям свойого народу, –

І лине до Неба, орел той неначе,

Щоб вимолить Нені свободу!

Тарасове серце безмежне й широке,

Гаряче, як мамине лоно, –

Народу віддасть хоч останнії соки

Й навіки-віків не схолоне…

І стогнуть із серця всі болі й печалі

Закутого в пута народу, –

Із нього виростають скельні скрижалі

На вічну й щасливу свободу!

Тарасове серце усіх охопило

Й веде на дорогу правдиву:

Знедоленим браттям вирощує крила,

І Долю віщує щасливу!

Гаряче й глибоке Тарасове серце,

Й широке, немов синє море, –

То тихе й лагідне, як раннє озерце,

То грізнобурливе й суворе!

Дмитро Павличко

Моголи

(Львів, 1955)

Якби Ти встав, прийшов у Київ, –

О скільки Ти про нього мріяв

В степу, над Каспієм широким! –

Ти глянув би похвальним оком

На ті колони і тераси,

Та здивувався б, наш Тарасе,

Почувши, як Тебе ми хвалим,

І ходимо під п’єдисталом,

Де Ти стоїш в тяжкій задумі,

Бо, може, й слова в тому шумі

Не вчув би рідного. Забули?

Та ні, ось пишемо цидули,

Статті та з уряду бомаги,

А в земляків нема відваги

По своєму заговорити…

Учені дуже, що робити?

Хоч не голодні, хоч не голі,

Хоч не в кайданах, все ж – моголи!

Юрій Рибчинський

Шлях до Тараса

(1979р.)

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

Іду крізь свята, і крізь будні,

Крізь глум юрби, і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє

До Тебе, я, Тарасе, йду.

Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

“Реве та стогне Дніпр широкий”,

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Ой червона ружа на чолі століть,

Ой крута та круча, де Тарас стоїть.

Ой крута та круча, де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе, кличе, кличе нас.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього – до живого –

У Всесвіт віршів і поем.

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі,

Наче грішники – до Бога,

Свої печалі несучи.

І доки в римах “Заповіту”

Бентежить кожне слово нас,

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

Ой червона ружа на чолі століть,

Ой крута та круча, де Тарас стоїть.

Ой крута та круча, де стоїть Тарас,

І крізь роки кличе, кличе, кличе нас.

Ліна Костенко

Кобзар співав в пустелі Косаралу,

У казематах батюшки-царя.

Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні.

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів –

То тільки звичний акомпанемент.

ЇМ У ВІКАХ СУДИЛОСЯ БЕЗСМЕРТЯ…

Реквієм присвячений героям «Небесної сотні», які загинули в лютому 2014 року в Києві

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні, Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Слава Україні! », образ Божої Матері, свічки, квіти .

Звучить «Реквієм  Небесній Сотні»

1 студент: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини.

2 студент: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

1 студент: Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

2 студент: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

1 студент: Пам'ять, стій, зупинись на хвилину,

Серце від болю замри.

Згадаймо трагічну сторінку,

Згадаймо Вас славні сини.

Згадаймо тривожний листопад

І молоді мирний похід.

І нелюдів тих ми згадаймо,

Стріляли що дітям у слід.

2 студент: Їх страшили, били, вбивали,

Щоб владу притримать свою.

Та герої за свободу стояли,

І за неї упали в бою.

Гордися моя Вкраїно,

Відвагою сотні орлят.

Що віддали життя без вагання

А нині у небі стоять. 

Звучить пісня «А я живий»

3 студент: Сьогодні ми згадуємо  про ті події в нашій державі , які рік тому  сколихнули весь світ і не залишили байдужою жодну людину.

4 студент: За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

3 студент: 22 листопада 2013року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

4 студент: 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

3 студент: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності на Всеукраїнське віче, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Хода розтяглася від парку Шевченка до Майдану Незалежності. Так почалася Революція Гідності.

Звучить пісня «Ми прагнемо змін»

5 студент: 22 січня 2014року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі . Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян ,вірмен за походженням та Михайло Жизневський ,білорус. Від поранень у лікарні помер Роман Сеник та Олександр Бадера. У лісосмузі в Бориспільському районі Київської області, знайдено тіло Юрія Вербицького.

6 студент: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

5 студент: Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.

Вірш «Лист до матері»

Не чекай мене, мамо, додому,
бо додому я вже не прийду.
не чинив, мамо, зла я нікому,
захищав лиш країну свою.

Не стріляв у людину я, мамо,
бо любити ти вчила мене.
ну, а тих, хто у мене поцілив
людський суд уже не мине.

Ти пробач, що тебе я покинув,
що поїхав в далекую путь.
знаю, снайпер цілився в мене,
а попав в твоє серце і грудь.

А хотілося, мамо, так жити!
я ще зовсім не думав про смерть,
та я мусів так рідна вчинити,
щоби владі сказати цій "Геть!"

Та не плач, моя рідна матусю!
сонце зійде - ти стань на поріг.
Бог одну тебе з горем не лишить
і народ не простить їм цей гріх!

7 студент: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

8 студент: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

7 студент: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

8 студент: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут» , на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітутшок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

7 студент: Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

8 студент: На що мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ..

Відео «Злива» Джамала і Хливнюк

 1 студент: Студенти та працівники коледжу також брали активну участь у Революції Гідності. Саме студенти нашого коледжу, першими в районі вийшли на акцію протесту. Незважаючи на несприятливі погодні умови,  пішою ходою вони вирушили у м .Золочів з гаслами та жовто-блакитною символікою.

2 студент: Працівники коледжу були активними учасниками мітингів на Майдані Незалежності у м. Києві і брали участь у штурмі Адміністрації Президента. Колектив коледжу неодноразово збирав кошти для фінансової підтримки Майдану у Києві.

 Відео  і фото з майдану.

9 студент: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

10 студент: Плаче небо і плаче земля,

А у матері сліз вже немає.

Сина в неї забрала війна,

Мертве тіло вона зустрічає.

У скорботі сьогодні Львівщина вся,

Земляки йдуть героя стрічати.

На дорогах горять у лампадках свічки,

І ніхто сліз не може здержати.

9 студент: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 Звучить пісня «Я тобі наказую жити»

11 студент: Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю.

12 студент: Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Воїни АТО мужньо захищають кордони нашої країни. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Молоді ще зовсім, але справжні герої рідної землі.

11 студент:  Золочівщина втратила в АТО 4-ох своїх кращих синів. Згадаймо їх  поіменно (називає імена).

12 студент: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, стоячи на колінах, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.

11 студент: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» та всіх хто загинув в зоні АТО,  у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Пам'ять про них вшануймо хвилиною мовчання.

Відео перелік Небесної Сотні під звуки «Плине кача…»

Хвилина мовчання.

13 студент: Герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану, 21 листопада2014року президент України Петро Порошенко підписав указ про присвоєння Героям Небесної Сотні звання Героя, а 20 лютого щороку відзначатимемо День Героїв Небесної Сотні.

14 студент: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне  під час Революції Гідності. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти.

Звучить пісня «Мамо, не плач, я повернусь весною…»

3 студент: Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

4 студент: Ми ще не раз згадаємо цю весну

І ці події , і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці " Сотню Небесну"

Яка тепер на небесах!

Звучить пісня «Над землею тумани»

5 студент: О, Боже ласкавий, з високого неба,
Послухай молитву й благання до Тебе.
Спаси Україну від злої навали,
Щоб більше дітей батьки не ховали.

6 студент: Не дай рідну землю розділити й забрати,
Не дозволь в Україні знов кров проливати.
Просим щиро і молим гіркими сльозами:
Заступися, Небесна Царице, за нами.

Церковний гімн «Боже, великий єдиний.»

Слава Україні!!! Героям Слава!!!

 З РОДИНИ ЙДЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Приміщення, де проводиться захід, святково прибране. На столі – колоски пшениці, кетяги калини, на вишитому рушникові – коровай. На стінах – плакати і вислови:

Шануй отця і матір свою і добре тобі буде, і довго житимеш на землі.

                                                                                                 Святе письмо

Людина, яка робить інших щасливими, не може бути сама нещасливою.

                                                                                                  Гельвецій

Добра людина не та, яка вміє робити добро, а та, яка не вміє робити зла.

                                                                                                  В.Ключевський

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім’я.

В щасливі і тяжкі години –

Куди б нам не стелився шлях –

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще – мамину пісню, чистоту мови, любов до оточуючого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогнища – батьківської хати, маминої Світлиці.

Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де юними хлюпочуть голосами

Пісні і танці голосні,

Де колискові від бабусі й мами

Принишкли у колисочці на дні.

Батьківська оселя – це родинне вогнище, звідки всі ми пішли у широкий світ. І сьогоднішній наш вечір стане своєрідним шляхом у пізнання свого роду, адже корені кожного з нас починаються з батьківської домівки, де з малих літ, з раннього дитинства намагаються прищепити найкращі людські риси: доброту, чуйність, милосердя.

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути краще за вечерю в домі,

За батьківським міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Отож зібралися ми нині

На нашім святі гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

Пісня “Музика рідного дому”

.

Кожному відомо, що серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає родина, сім’я.

Сім’я – це святиня людського духу, благородних людських почуттів.

Цінності родини – це подружня вірність і любов, оберігання цілості сім’ї, піклування про дітей, старших, культ предків, демократизм стосунків, розвиток самостійності та ініціативи.

Бережем правічні заповіти:

По собі лишити добрий слід.

Ми – творці життя, батьки і діти,

Невмирущий, мужній родовід.

Один в нас біль, і спогади єдині,

Єдине слово понад виднокраєм.

Вертаючись додому, я щоднини

Через вікно в дитинство заглядаю.

Тут все моє блакитними словами

Записане у літопис шибок:

І батьків усміх, колискова мами,

Самотній клен, що на дощах промок.

На всі світи й віки ти озирнись,

Де слово перше вимовив колись

Де пісня мамина і пестила, і гріла,

Ввійшла життям і в душу, і у тіло,

Живила серце соком калиновим,

А коли виріс, стала на порозі

Водою й хлібом з житньої зорі.

Не дай же їй сліпим метеоритом

Хай краще пролетить над світом,

Не дай умерти серед нас живих.

Хоч скільки б там не обсідало лихо,

Не дай забутися з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

Батьківська пісня

Де б ти не був, у яких краях не мандрував, які прекрасні дороги не стелились би тобі, але найдорожча дорога до рідного дому, до рідної оселі, де ріс з найдорожчими тобі людьми. Ось і сад розгалузився густою поросллю, і хвіртка з глухим поскрипом, і проросла споришем стежка, і калина вигойдує своє пишне віття.

Прийдеш з дороги, зайдеш у рідну хату, і привітно зустрінуть тебе мамині рушники на стінах, застелений вишитим обрусом стіл, який гостинно запрошує до застілля.

Хата для людини ставала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною, і матір’ю. Яким теплом і лагідним родинним затишком віє від тебе, рідна хато! Перші спогади про хату – немов рожевий досвіток дитинства. З батьківської хати розпочиналося пізнання світу.

Хато, моя рідна батьківська хато! Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька і матір, бути терплячим, чесним і роботящим. Рідна хато моя! Куди б я не пішов від твого батьківського порога, я не забуду твого даху, твоєї чистої стелі. Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ.

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

В хаті спокійно й затишно,

Вечір десь бродить в гаю,

Мати задумливо й ніжно

Гладить голівку мою.

Мамо, чому зажурились,

Дайте тепла ваших рук.

В хаті на згадку лишились

Болі й тривоги розлук.

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі,

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Пісня “Смерекова хата”

Птахи й ті повертаються з –за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї, їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають, нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, алей розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої?

Будь благословенна, хато моя! І коли ми оновимо світ, коли збудуємо найрозкішніші палаци, однаково збережемо тебе для нащадків, наша хато, прекрасна хато! Під високим небом збережемо тебе такою, якою ти була. Щоб бачили всі, щоб знали наші нащадки, під якими дахами ми народжувалися і виростали, і набравшись сил, ішли від отчого порога перетворювати світи. Нехай же стоїть під суворим небом історії наша рідна хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.

Калина біля хати. Наш давній і добрий звичай. Одвічно так велося: будували оселю і біля неї неодмінно висаджували кущ дивовижного дерева. Вона символізує отчий край, незрадливість рідній оселі, своїм звичаям і традиціям. Недаремно в народі казали: “без калини нема України”. Поступово калина стає символом роду, символом всього народу України

Кожен батько і мати мріють бачити дітей господарями своєї землі, свого краю, своєї Батьківщини, і хочуть щоб діти завжди повертались до батьківського гнізда, до того місця, де народилися, шанували і берегли традиції рідного краю. Тому проводжаючи батьки своїх дітей  у далеку дорогу життя на згадку про батьківську домівку дарують їм колосся пшениці, гроно калини, грудочку землі і вишитий рушник.

Пісня про рушник

Отже, батьківська хата є символічним Берегом Дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ. Люди які живуть або колись жили чи є вихідцями батьківської хати становлять наш родовід, нашу рідню, далеку й близьку.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, криниця, задавнила пам’ятка на околиці села чи міста, з якими пов’язана наша історія, наша любов. Не вивітрити з пам’яті, зберегти ці символи духу від забуття й байдужості, зробити набуток для наших дітей і нащадків – це святий обов’язок.

Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Добра пам'ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завше переходила і на їх нащадків. Очевидно, мало хто вже знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. А за кожною особою стоять цікаві історії, реальні люди.

Батьки і діти, діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минулий – на віки.

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в нашій долі…

Батьки і діти… Діти і батьки

        Нам нічого ділить на спільнім полі

Ось так зроду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки  варті уваги навички до праці і поведінки, але й залишити добру пам'ять про себе; діти ж мали за обов’язок тримати й далі розвивати родовідні звичаї.

Імення Матері, як сонце, що своєю всесильністю тримає серед зоряних світів велику родину планет творило і єднало нації, вберегло її від сирітства.

З усіх доріг, з відусюди, через роки і відстані ми бачимо свою матір, матінку, матусю, неньку. Величаву, невтомну і всюди сущу. Великі дороги в широкий світ завжди починаються від стежинки біля рідної оселі, від материнської пісні, співаної над колискою.

Ми молимось до неї, бо найперше бачимо її над колискою, над продовженням свого роду. І не лише бачимо, а відчуваємо всім серцем її лагідну вдачу, її тепло і невичерпну ласку, її  приязнь і щедрість і все те, що ми називаємо одним словом – милосердя. Милість і доброта, людяність і ласкавість серед нашого немилосердного часу і віку, все це – мати і материнство.

У хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід,

Але в кожному русі – сила.

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завше бачу,

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би як ти прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть.

Щоб уміти як ти любити,

Ненавидіть як ти уміть.

Серце матері добре і щире. А тому і кажуть:’’До людей – по розум, до матері – по серце”. Для кожної дитини мати серед усіх людей наймиліша, найблища. Пісня її – найкраща.

Вірш студентки нашого коледжу Гордіяш Марії

Ні гроші, ні кар’єра, ані слава

Зрівнятися не можуть із оцим

Єдиним й неповторним словом МАМА

Таким потрібним і таким святим.

Воно мов мед солодке для людини,

Мов ліки ті, що зцілюють серця.

Матусю, мамо, ти за нас щоднини

Молитви шлеш до Господа-Отця.

А ми невдячні часто забуваєм

Сказати просто: “Дякую” і все,

А ти прощаєш нам й прощаєш,

Говориш: “Це нічого, це пусте”.

Твоя любов не гасне із роками.

Твоя турбота вічна і свята.

А ми так часто ділом чи словами

Завдаєм болю й ранимо серця.

Пробач, рідненька, за усі тривоги,

За ночі недоспані й ранню сивину,

Пробач за те, що в нас в житті свої дороги

І часто забуваєм ми до тебе дорогу.

Цілуєм ніжно твої, мамо, руки

І кланяємся низько до землі

Спасибі, рідна, за любов й науку

За все, що маєм й будем мати у житті.

І за життя, спасибі тобі, мамо,

Й за те спасибі, що ти просто є

І не важливо чи багато років нам чи мало

Ти так потрібна нам, потрібна нам і все.

І твоя ніжність, розуміння і слова,

Твоя підтримка і твої поради,

А як нам жити, як тебе нема?

Як досягати успіху і задля кого ради?

Цінуймо, діти, наших матерів,

Частіше говорімо про любов й пошану,

Бо ми не знаєм скільки років, а може днів

Пройде і їх уже не буде з нами.

Пісня “Ніби вчора, рідна мамо”

Любов матері до дитини найсильніша в світі, найбільша, найсвітліша. Мати готова зробити все, щоб її дитина була щасливою. Про безмежну материнську доброту, всепрощаючу любов і самопожертву складено легенди. Ось послухайте одну з них.

У матері був єдиний син – дорогий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула; по краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочку. Виріс син – ставний, гарний. Одружився з дівчиною предивної, небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила молода дружина свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилася. Але й це не заспокоїло красуню. Каже вона чоловікові: “Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на повільному вогні”.

Не здригнулося серце у грудях сина, зачарувала його небачена краса дружини. Каже він матері: “Наказала мені дружина вбити вас, мамо, вийняти з грудей ваших серце і спалити на повільному вогні. А не послухаю – піде від мене дружина. Не можу я жити без неї, не можу не послухатись!..” Заплакала мати й відповідає синові: “Ну що ж, роби так, як велить серце”.

Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, убив матір, вийняв з грудей серце. Поклав на жар. Спалахнув сучок, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла. Скрикнув син, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: “Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось біля вогнища, приклади до обпеченого місця, а до подорожника приклади серце материнське…Потім у вогонь покладеш…”

Заридав син, схопив гаряче материнське серце в долоні, уклав його в розкраяні груди, облив гарячими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою невичерпною і величезною була любов материнська, таким всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що воно ожило, закрилися розкраяні груди, підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими, стали двома могилами високими.

Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб життя батьків було отруєне твоїми поганими вчинками. Вмій відчувати  їхні найважчі душевні муки. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

Будьте гідними своїх батьків!

Виховує мати синів, доньок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі листи приходять час від часу. А коли, нарешті, знайдуть одну хвилину, щоб відвідати, нерідко буває надто пізно, зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додому підстріленою горлицею впаде материнська любов…

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час,

Але не сльози, не вінок печалі

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові ”МАМА”

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись. 

Якщо мати за своєю природою є втіленням ласки, ніжності, надмірної доброти, то з батьком асоціюються значно вимогливіші, практичніше означення. Батькове слово було не тільки законом, воно повчало, об’єднувало і утверджувало моральні устої. Чи не від того увійшов у повсякдення вислів : “Хоч батько і скупий на слово, але воно є законом.” Невипадково у народі кажуть:

“Не навчив батько, не навчить і дядько”;

“Яка гребля, такий млин, який батько, такий син”.

Пісня “Мамина сорочка”

При сучасній зайнятості батьків особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління – бабуся і дідусь. У душах онуків на все життя вони залишають пам’ятний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки.

Дід у нашому житті… Святість цієї близької людини завше була незаперечна. Якось у гомінкому велелюдді ми трохи притупили свою увагу і повагу до діда. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним народним дотепом, прислів’ями та приказками, легендами, саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем є він для кожного з нас.

Про ту красу, що над світами,

З бабусиних пригадую казок,

У ній, мов жар, відсвічують жоржини

І веснами буя рясний бузок.

З дитинства діда я не пам’ятаю,

Але його наука є в мені,

Він здавна заповів любов безкраю

До пісні, до калини, до землі.

Я з дитинства пам’ятаю бабусині навчання:

Не лінуйся вставати та замолоду більше знати.

Їж, поки рот свіж.

Щоб людиною стати, треба працювати.

А мені дідусь і сьогодні приказує:

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Не копай другому яму, бо сам в неї впадеш.

Лінивий двічі ходить, а скупий двічі платить.

Сім’я завжди була хранителькою національних ідей, звичаїв, рідної мови, етнічної культури, неповторної національної самобутності. Не випадково вороги української державності всіляко намагалися денаціоналізувати українську сім’ю, прищепити їй комплекс неповноцінності, позбавати її сили духу, здатності передавити народний досвід виховання із покоління в покоління.

Ти можеш навчитись чужому звичаю

І мову чужу, наче пісню завчить,

Але і в раю не знайти тобі раю,

Якщо ти не будеш Вітчизною жить!

Якщо позабудеш стежину до хати,

яку дитинчам навпростець протоптав,

І матір, і рід свій, і слово крилате,

То значить чужинцем бездушним ти став.

Будьте ласкавими, добрими, уважними дочками й синами. Проявляйте любов і вдячність до тих, хто дав вам життя, поставив на ноги, чиї дні і ночі були заповнені турботою про вас. Пам’ятайте: батькам дорога любов, добре слово дітей.

Не треба фраз красивих доброті,

Не треба їй патетики й пишноти,

Їй більше до лиця слова прості

З щоденних дум, щоденної турботи.

Мовчанням теж говорить доброта,

І поглядом, і порухом єдиним,

Бо доброта – не злети і свята,

Легкі й веселі, але швидкоплинні.

Чийсь усміх щирий і тепло руки,

Чиєсь плече, підставлене буденно,

На всі шляхи, на всі роки й віки,

Як хліб і сіль, потрібні нам щоденно.

Нехай у царстві батьків і дітей наших передаються з покоління в покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.

Не забувайте рідних, де б ви не були,

Куди б вас не покликала дорога,

І щоб не трапилося, завжди йшли

До батьківського рідного порогу.

Не забувайте рідних, це святе

І найдорожчого немає більш у світі,

Шануйте рідних, пам’ятайте це,

Що ви теплом рідні завжди зігріті.

Пісня “Родина”

СІМ ЧУДЕС УКРАЇНИ

Обладнання: відео-презентація «Сім чудес України», відео про кожне чудо України, зал прибраний синьо-жовтими квітами та стрічками.

Від Карпатських гір до брянських лісів, від заболочених витоків Прип’яті до Азовського моря, з’єднана в одне ціле могутнім Дніпром, напоєна гірськими потоками, що сплелися в блакитну нитку Дністра, лежить у центрі слов’янського світу Україна. Вплетена у сонячному вінку з весняних квітів, у смарагдовій накидці із зелених шат   вона завжди прекрасна…

Буває, часом сліпну від краси. 
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– 
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори, 
Така краса, висока і нетлінна, 

усе моє, все зветься – Україна. 

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як батько і мати, одна.

Дужче і дужче кругом 
Пісня гримить солов'я. 
Гори мовчать над Дніпром 
Це — Україна моя. 

Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить – 
Дніпро до моря лине, -
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні колоситься море золотої пшениці, на сході розкинулися терикони шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси. І все це моя Батьківщина — Україна.

Нашу історичну пам'ять змиває хвиля за хвилею…

З пісень, з  літописів, з чуток про спалені або й досі заховані від нас рукописи і книги вгадуємо буяння життя на цій благословенній землі!..

 Ми почали забувати про те, що отримали у спадок дорогоцінний скарб – витвори природного та національно-культурного мистецтва, і тим самим взяли на себе велику відповідальність за їх збереження, примноження та вшанування їх як загальнолюдських цінностей культурного спадку.

Тож сьогодні ми поговоримо про такі  чудеса України /Слайд 1/:

1. Заповідник «Кам'янець» (Кам'янець-Подільський)

                  2.Києво-Печерська Лавра (Київ)

3. Софіївка (Умань)

                                4.  Софія Київська (Київ)

5. Херсонес Таврійський (Севастополь)

                                6. Хотинська фортеця (Хотин)

7. Хортиця (Запоріжжя)

Відео про 7 чудес України

1.    Києво-Печерська Лавра        

Тож дозвольте познайомити вас із всесвітньо відомою пам’яткою архітектури ХІ століття – Києво–Печерською Лаврою. /СЛАЙД / 

Києво Печерська Лавра – печерний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах поблизу Києва. В ХІ столітті став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ столітті монастир отримав статус „лаври” – головного великого монастиря… /СЛАЙД /

Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі. Лавра поділяється на наземну частину ( комплекс релігійних споруд ), та підземну (печери). /СЛАЙД/ Про довжину печер ходять легенди – кажуть, що підземні ходи проходять під Дніпром, а також з’єднують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва та Чернігова.

 

Свого часу Лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладались на церковно-слов’янську мову і переписувались твори іноземних авторів. У її стінах жили і працювали відомі літописці: Нестор (автор „Повести временных лет”), Нікон, Сільвестр та ін./Слайд/

 У її музеях і фондах, що зберігають великі таємниці минулого, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок, особливу цінність становить колекція дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

  Монастир відіграв важливу роль у розвитку української культури – будівництво храмів вдосконалювало майстерність архітекторів і художників, а також тут була заснована перша на Русі типографія. Пізніше  монах на ім’я Агапіт побудував у Лаврі першу на Русі лікарню. /Слайд/.Вона так і звалася – Агапітова. Спочатку Агапіт лікував тільки ченців, та коли слава про нього та його здібності поширилася далеко за межі монастиря, до нього стали приходити люди звідусіль, він лікував усіх і ніколи не брав за це грошей, за що його назвали «безвідплатним лікарем». Лікували тут як князів, так і бідних людей… 

/Слайд /

Тече Дніпро. Колись у  його водах
Князь Володимир хрещення прийняв.
Він дбав про долю рідної країни,
Вчив грамоти та храми будував.

Ось Києво-Печерська Лавра стала,
Це пам’ятка духовності, тепла.
Попросимо усі, щоб Божа Матір
І нас, і Україну берегла.

Київ — серце України 
І найстарше місто в світі, 
Хоч пройшов усякі зміни, 
Гарний весь — в зимі і в літі. 
Там церкви золотобанні,
А в них дзвони міднокуті,
Як задзвонять на світанні,
В Україні всім їх чути. 

Над містом моїм тихий вечір спадає
І сонце рожеве зависло в хрестах.
Воно, наче райдуга, барвами грає,
Купається в золоті на куполах.

Чим нижче за обрій спускається сонце,
Тим більш таємничою лавра стає.
Вона ніби замок якийсь старовинний
Над містом моїм вечорами встає.

Та ось все довкола ніч тихо покрила,
Лиш зорі моргають мені з висоти.
І тягнуться в небо вечірнє над містом
Могутні, осяяні блиском хрести.

А лавра вогнями на пагорбі сяє.
Злилася з зірками вечірніх небес.
Чарує місцевих людей та приїжджих
І люд християнський скликає увесь.

Відео про Києво-Печерську лавру

2.               Софія Київська

Досліджуючи свою історію ми черпаємо знання для себе та майбутніх поколінь української нації, щоб хоч доторкнутись до вічних таємниць, які зберігають у собі шедеври архітектури. До таких святинь ми відносимо і Софію Київську. /Слайд /

    

         У літописах закладини собору датуються 1037 роком. Цей храм був закладений Ярославом Мудрим, який згодом створив у ньому першу відому в стародавній Русі бібліотеку.  /Слайд /

У давнину храм був громадським, культурним та освітнім центром держави. Тут відбувались усі урочисті церемонії посадження князів на київський престол, прийоми іноземних послів. На площі біля собору збиралось київське віче ( збори ). У самому соборі велось літописання… /Слайд /

Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії… Десь поза стінами залишається гомінливе сьогодення, віки розступаються і постає далеке минуле – яскравість барв дивовижних мозаїк, різноманітність змісту фресок, більшість з яких присвячені релігійній тематиці, карнизи і колони.

Центральний образ собору – Марія-Оранта /Слайд/, його винесено на найпочесніше місце. Річ у тому, що Марію вважали захисницею Києва, як тоді казали „непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис. Ця постать домінує над розписами інтер'єру. Висота її - близько 6 метрів. Богоматір стоїть з піднятими руками на широкому помості, прикрашеному дорогоцінним камінням. На ній - синій хітон, пурпуровий мафорій із золотими складками і червоні чобітки. З-за пояса звисає біла хустка. Постать Оранти виділяється серед розписів собору особливою величчю, монументальністю і різноманітністю барв. /Слайд 11/

Багато зробив Ярослав для держави,

Для Києва-града, щоб той у віках

Столицею став. Для добробуту й слави

Ішов Ярослав по тернистих стежках.

Церкви будувалися за Ярослава

І спокій в державі цій запанував.

А де печенігів розбили, в місцях раті й слави,

Софійський собор Ярослав збудував.

Історія наша – це є пам`ять народу, 
Що приходить до нас із далеких часів 
І письменні мужі із чернецького роду 
Це ж писали для нас, для прийдешніх віків 

А історія наша – це історія правди, 
Це життя наших предків з тих прадавніх часів, 
На їх землі слов’янські, зазіхав ворог завжди 
Народ брався до зброї – проганяв ворогів 

Історичні події – це літопись народу, 
Це є правда життя із минулих віків 
Від набігів татар і князівських походів, 
До буремних подій із останніх років 

А світ пливе в майбутнє (крізь минуле?),

Ми пізнаємо всесвіт (чи себе?),

Старовина нам душі не замулить

І не затьмарить небо голубе.

І як в неволі пізнають свободу,

Оцінюються часом всі діла.

В польоті мужнім кожного народу

Минуле і майбутнє — два крила.

Відео про Софійський собор

3. Парк Софіївка

Світ знає багато шедеврів паркового мистецтва…

Парк Софіївка, що в Умані  незрівнянний. /Слайд/ Можна з впевненістю стверджувати: рідко який витвір паркової архітектури позмагається з Софіївкою за  кількістю легенд та романтичних історій. Вони розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати…

 Легенда про заснування „Софіївки” романтична… /СЛАЙД /

 Граф Станіслав Потоцький, один із найбагатших магнатів України, узяв шлюб із прекрасною грекинею Софією. Закоханий граф квапився виконати усі  забаганки молодої дружини.

 Улітку 1795 року Софія, повертаючись із Гамбурга до Умані, завітала до містечка Неборів, що неподалік Варшави. На неї велике враження справив розкішний парк. На жаль, Софія не знала про дійсний стан фінансових справ чоловіка. Тоді придбати садибу в Криму граф не міг. Але любов до дружини надихнула Потоцького на своєрідний подвиг – він зібрав кошти , і через рік в Умані, серед вигорілих під сонцем степів та балок, серед хаотичного нагромадження скель, почалось будівництво парку у романтичному стилі. /Слайд/

На скелястих берегах річки Кам’янки росло кілька десятків верб, в’язів, поодинокі липи та дикі груші. Тисячі екзотичних дерев було звезено в Умань звідусюди. Вони чудово вписалися в навколишню місцевість і створили неповторний ансамбль.

Старовинними алеями парку прогулювались Тарас Шевченко, Іван Котляревський , Володимир Сосюра і Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк. /Слайд /

На відстані від гомінкої центральної частини красується старий дуб, віком близько чотирьохсот (400) років – німий свідок багатьох подій. Народні перекази сповіщають, що саме під цим дубом зустрічались легендарні герої селянського повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта, оспівані у народних думах і легендах… /Слайд /

У пам’яті відвідувачів назавжди залишається прекрасна романтична картина, ідеально написана природою і людиною.

Відомих парків є чимало,

Скількох з них забуття чекало.

Та в світі є краса нетлінна –

Славетна Уманська перлина.

Софіївко,про тебе мрію.

До тебе знову я прийду,

Свою любов, свою надію

В осіннє золото вкладу.          /Слайд /

Немов археолог, що раптом побачить

Взірець незрівнянний п’янкої краси,

Я слів не знаходжу. Хай серце віддячить

За барви, легенди, чиїсь голоси,

За спокій і велич, «Софіївко» мила,

За подорож у невідомі світи.

Тайну твою осягнути несила.

Дозволь же, безсмертна, хоча б підійти,

Хоча б поклонитися срібним джерелам,

Черпнути снаги з переповнених чаш,

Втішатися співом пташиним веселим,

Забути про втому, забути про час.

 «Софія» — це «мудрість». В Єгипті Старому

Змія була символом мудрості. Ось

«Змія» — водограй. Цю скульптуру відому

Малюють і ліплять. Так вже повелось.

У мові не стане понять, категорій,

Щоб словом хоча б описати красу.

«Софіївка» з символів, із алегорій.

Це — казка казок, що крізь роки несу. /Слайд /

Йдуть роки нестримною ходою,
О! Якби-то їх вернуть назад!
Першу зустріч згадую з тобою,
Уманський казковий диво-сад.

Солов’ї на «Острові Кохання»
Заповзяті й надто голосні,
В дивному натхненні на світанні
Будять ранки ніжно-чарівні.

Б’ють у високостя водограї
«Семиструйки» і «Змії» фонтан,
На сріблястих плесах рибок зграї
Витинають весело канкан.

Сповили у вітах липи мрії
Над врочистим спокоєм алей.
Вічно юний красень – Парк Софії
Зустрічає друзів і гостей.

Стеле стежку барвінкове листя,
В цей полон едемський йду я знов.
Тут з журбою радість обнялися,
Тут - Надія, Віра і Любов.

Відео про парк Софіївка

4. Херсонес Таврійський

/Слайд/ Херсонес  -  ось вона – перлина Севастополя. Руїни античного Херсонеса… Диво, а не руїни!...” Потрапивши у Національний заповідник «Херсонес Таврійський», ти ніби проникаєшся духом античності… Залишки античного міста і заповідна територія прадавньогоХерсонеса належать як до національних святинь, так і до видатних пам’яток світової цивілізації. Недаремно унікальні руїни міста були зображені на першій одногривневій купюрі України.

Це місто-держава мало довге життя.  /СЛАЙД/  Християнство пізнішої Київської держави сягає своїм корінням в Херсонес, адже після здобуття його великим князем Володимиром там відбулось перше хрещення Русі. /СЛАЙД /  Саме з Херсонеса були привезені перші церковні книги. 

Херсонес став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV–II ст.до н. е. Він був демократичною державою, карбував власну монету. /Слайд/ Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами.

В кінці ХІV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них театр, /Слайд/ римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, колодязі, гончарні майстерні та інше.

Крим. Море, Камінь. Херсонес.

Диск сонця - тятива нап'ята.

Ти, мов дитя, чекаєш свята,

а навкруги - суціль прогрес

Тут сірі кам'яні руїни,

стихія сонця і води,

які ведуть тебе сюди -

в храм древньогрецької країни,

де ти, немов малий ключник

чужого міста-таємниці...

Тут, що легенда - то скарбниця.

Ти, зачарований, проник

Чатує небо вежі, води, . /Слайд /

амфітеатр, будівель сходи,

колони, дзвін, що не звучить.

Де море Чорне пам'ять гладить,

стоїть, шрамований увесь

син гордий древньої Еллади

закутий в камінь Херсонес.

Убирається ніч в оксамит,

Одягає, мов хусточку, зорі.

Крик безмовний захмарених плит

Піднімається вгору і вгору.

Просто зникла дитинства ріка,

Лиш гарячим відлунює бризом...

Море шумного диво-життя

Потопилось у морі поблизу....

І стікає роса з чорних віт,

Що надвисли над містом спокою...

Хвилі часу залишать знов слід –

Чи то морем шумним, чи рікою....

Як колись лився тут виноград,

Нині дощ б’є безжально в колони.

Не дотримуйтесь часу порад.

Воно хвилями скроплює скроні... /Слайд /

Було... пройшло... і десь поділось...

Вві сні неначе привиділось....

Так сплинули кудись віки

З чиєїсь легкої руки.

Театри... портики... красоти...

Були в пошані у спільноти...

Бог вичурність, ажурність,спів

Рукою людською творив.

Жили... кохали і творили...

Своїм життям простори гріли...

Зосталися лише руїни

Від вельмизнатної країни.

О Херсонесе! Ти величний!

В своїй красі лишився вічний!

В руїнах навіть.....та якраз

Не все здолати може час.

І в тому ж небі - зорі ті ж -

Та серце крається від сліз...

Відео про Херсонес

5.    Заповідник „Кам’янець”

Високий скелястий берег річки Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими написами…  Все це – околиці міста Кам’янець-Подільський, міста, що зберегло дух середніх віків. /Слайд / Тут Ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України, фотецю, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества.

Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Стара частина міста є історико-архітектурним заповідником „Кам’янець”. Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст. /Слайд/ Він цікавий тим, що є єдиним на планеті, поставленим не в поперек, а в довжину річки Смотрич.

Історія заснування  фортеці починається з ХІІ століття. До її складу входять 11 башт, кожна має свою назву і свою історію. Так, н-д, найвища башта названа Папською, /Слайд / тому що була збудована на кошти, виділені папою римським Юлієм ІІ. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений Устим Кармелюк. У Чорній башті /Слайд / знаходиться криниця глибиною 40 метрів. Досі в її стінах збереглося величезне дерев’яне колесо з пристроєм для підняття води на поверхню…

Кам’янець-Подільський – це місто-легенда, місто, яке входить у скарбницю світової архітектури. Велика українська поетеса Леся Українка називала Кам’янець-Подільський „Квіткою на камені”.

Прекрасне місто і нещасне:

Чудове місто Кам’янець.

Чи живло духу ти незгасне,

Чи духу нашого кунець?

Бавлю серцем віс твої твердині.

Впізнаю тебе й не впізнаю:

Душу кам’яну знаходжу нині

В кам’яної смерті на краю.

Ось куди нас на вітрах носило.

Ось куди нас люто привело.

Напинаю кам’яне вітрило.

Кам’яне розбуджую крило.

На мосту – холодний вітер, 
Місяць світиться в воді. 
І нема кому зігріти, 
В Старім місті ми одні. 

Охололи знов перила, 
Не вбираючи тепла. 
І легке лимонне світло 
Загубила глибина.

Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води —
Моя Україна.
Синь гаїв, поля, світання,
Пісня солов'їна,
Ніжний шепіт і зітхання —
Моя Україна.
І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине
Сонцем щастя осіянна
Моя Україна.

Відео про Камянець

6.    Хотинська фортеця

Історія нашого народу багатовікова та героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову піднімався, боровся, оборонявся… Він будував фортеці і міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень, легенд… Цікавим місцем України є славнозвісна Хотинська фортеця, /слайд / якою захоплювались та намагались заволодіти найбільші вельможі та королі впродовж восьми століть...

             

Тисячолітній Хотин – одне з найдревніших міст України. „Хотіти” – саме від цього дієслова, вважають науковці, походить назва міста Хотин, у якому знаходиться історико-архітектурний заповідник – Хотинська фортеця. Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 10 столітті князем Володимиром Святославичем. 

Пізніше, князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. Хотин завжди привертав увагу завойовників. Фортеця  пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка, Богдана Хмельницького.

  

У вересні 1621 року біля стін фортеці відбувались події Хотинської війни, яка прославила запорозьких козаків і їхнього гетьмана Петра Сагайдачного. Перемога під Хотином врятувала Західну Україну від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і знайшла свій відголос в літературі…

   Вірш Ліни Костенко „Стара фортеця з косими бійницями…”

Стара  фортеця  з  косими  бійницями  –  
камінний  череп  рицарських  часів  –  
тут  феодали  з  бронзовими  лицями
жили,  укриті  шкурою  лісів.
Вона  стоїть,  розкопками  роз’ятрена,
уся  в  провалах  потаємних  брам,
дощами  змита,  викришена  ядрами,
не  раз,  не  два  узята  на  таран.
Монгольських  стріл  розлога  траекторія,
сумної  кобзи  болісна  струна,
мечі,  шоломи,  -  добре,  це  історія.
А  ця  побита  кулями  стіна,-
Чий  сон,  чий  син  одстрілювався,  падав?
Чиє  життя  урвалось  –  і  нема!
І  тільки  верб  зеленим  водоспадом
стара  фортеця  пам’ять  обніма.

Відголос Хотина (до 390-річчя Хотинської битви).

Ми стримаєм натиск лихої орди,

у смерті обіймах згорять вороги.

Не лізь, бусурмане, спинись, яничар,

бо слава козацька витає між хмар.

П"ять штурмів відбили

і вшосте встоїм.

Дай, Господи, сили

усіх ворогів,

усіх яничарів здолати в бою.

Не править Осману у нашім краю!

Нас сам Конашевич до бою веде.

вночі і султану не з медом буде.

Скуштуєш, Османе, від злості полин,

не раз ще згадаєш про нас і Хотин.

Ніяк не затямлять загарбники злі,

що слава козацька із нами в сідлі,

а віру святу не зрубаєш мечем,

коли Україна у нас за плечем!

Відео про Хотин

     7.     Острів Хортиця    

Наш український народ пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє ім’я, свою гідність та честь. Якщо говорити про минуле, то, без сумніву, все це будить в нашій уяві згадку про славний козацький рід.  Його непоборний волелюбний дух та героїчні подвиги…

З упевненістю можна стверджувати, що немає на Україні ще такого місця, яке б приховувало у собі таке багатогранне і цінне історичне багатство, як найбільший острів на Дніпрі – острів Хортиця…/слайд / Його вважають тим орлиним гніздом”, що до нього зліталися звідусіль запорожці на своїх чайках.

Козаки в дозорі Козаки в дозорі - На кургані хортицькім, де гудуть віки, Гей, на конях здиблених Пильно, гострозоро Синь степів пронизують славні козаки. Може злий ординець З тирси на дорогу Тінню потаємною раптом промайне? Може з башти ближньої Покликом тривоги Задимиться вогнище, полум'ям сяйне?.. Козаки в дозорі, /Слайд/ Козаки в дозорі!.. А вже степ розкрилився, Розпросторивсь весь. Ой  Дніпрові зорі, живодайні зорі, Ой заграви доменні - сяйво до небес! А бекет козацький той Прозирав  простори Од нових ординців Сторожить він шлях. На кургані хортицькім Козаки в дозорі, Козаки в дозорі У віках! /Слайд /

Дуже багато легенд і переказів склав український народ про Запорозьку Січ,  острів Хортицю. Саме з них і дізнаємося, що ті запорозькі козаки, які після зруйнування Січі Катериною ІІ емігрували за Дунай, ідучи на чужину, брали з собою пригорщу рідної землі. Коли султан примушував приймати клятву, вони насипали землю в чоботи й говорили: «На чиїй землі стоїмо, тій і служити будемо».

Влітку 1843 року український поет Тарас Шевченко подорожував Україною і побував на Хортиці. У травні 2005 року, за допомогою краєзнавців, було визначено маршрут, яким ходив по Хортиці письменник, і оздоблено його сімома гранітними брилами. На них висічені рядки із творів Великого Кобзаря, де згадуєлься Хортиця і Великий Луг запорозький. Таким чином виник маршрут „Тарасова стежка”.  /СЛАЙД  /

     У народі існує легенда-переказ „Шевченко на Хортиці”…

Шевченко поплив на Хортицю. За веслами сидів молодий хлопець. Із хвилюванням наближався поет до острова.  Стежками між полину та безсмертників Тарас піднімався на високі могили, де біліли повержені скіфські статуї. Здавалось, що саму історію рідного народу сплюндрували і кинули у бур’ян… Він ходив між хрестами козацького кладовища,  ковтав гіркі сльози і стискав кулаки від розпачу й гніву на Катерину ІІ, яка віддала козацьку святиню чужинцям на поталу, знищивши, тим самим, у 1775 році Запорозьку Січ. Напевно не один раз питав себе поет: невже це та Хортиця, міць і доблесть якої він оспівав у „Гайдамаках”, у  „Гамалії” і в багатьох інших своїх творах.

Біля Тарасової скелі сидів похмурий чоловік років тридцяти і думав свою думу…

Тарасова стежка

Іду Тарасовою стежкою

Поміж рунистої трави,

Прикрашеною вздовж мережкою

Духмяних квітів польових.

Бузки з черемхами всміхаються

Мені привітливо здаля,

І хвилями хлюпоче, грається

Старий Дніпро, як немовля.

В буянні весняного гомону /Слайд/

Мені примарилося враз,

Немов, сяйливим сонця променем,

Зі мною поруч йде Тарас.

Його присутністю збентежена,

 Карбую в пам’яті урок,

Що відступають всі обмеження

Для тих, кому цікаво вдвох.

У розмаїтті зозулястому

Щаслива цим травневим днем,

Іду в захопленому настрої

Від спілкування з Кобзарем.

Відео про Хортицю

Ведуча: Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її  безмежні, красиві, неосяжні простори, архітектуру українських міст.  Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не закінчувалася.

Ми повинні гордитися що ми українці і живемо у країні з такою великою історією.

Ведучий :

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

- Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найбільший на землі народ?

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

- Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де вродився ти!

 УКЛІН ТОБІ, МІЙ ВЧИТЕЛЮ!

На сцені квіти, осіннє листя, вислови про вчителів. Звучить пісня «Вчителько моя»

Ведуча. Один раз на рік наближається день, коли ми вимовляємо слово «учитель», згадуючи при цьому не модульні роботи, не тестове опитування чи підсумкові оцінки, а квіти і добрий настрій.

Ведучий. І сьогодні у нас з вами якраз такий день, адже ми відзначаємо  День вчителя.

Ведуча

Розмаїття ідей, неосяжність шляхів

Ті, хто з гордістю носять ім'я - освітяни -

Вчителі всіх віків і часів

Ваша праця хай вічністю стане.

Ведучий

 Хто у працю виснажливу втілює думку?

Хто до учнів несе її подих живий?

Хто дає нам знання світового гатунку?

Всі разом. Любі, знані, шановні наші викладачі!

Ведуча

У цю святкову, радісну годину

Ми раді бачити всю нашу родину!

День учителів відкритим оголошуємо

 І на свято гарне всіх запрошуємо!

Студент 1

Чаклунко-осінь, зачекай, зажди,

Вертай в дитинство бабиного літа,

Учителю, ти в серці назавжди

В осінніх барвах і духмяних квітах.

Студент 2

Вклонiться, люди, вчителю своєму,

Володаревi слова i пера,

Крiзь бiль i радiсть, роздуми i втому

любов його безсмертна проросла.

Студент 3

Любов учителя не зна кiнця нi краю,

Не рветься нi на мить гаряча нить,

Любов учителя нiколи не вмирає,

Вона у серцi учня пломенить.

Студент 1

Запорукою тому - талант і натхнення,

Що  чарівним стає ледь не кожен урок,

Бо майстри перетворюють сіре будення

На незвіданий шлях до далеких зірок.

Студент 2

Ваша праця й любов до нас - нерозлучні

Кожен - паростки вічності в серці плека.

Адже всі вчителі - це ще трішечки учні,

Бо знання невичерпні, як мудрість людська.

Студент 3

Адже в кому покликання серця відчутне,

Усвідомлює навіть в теперішній час,

Що на терені коледжу зростає майбутнє,

А майбутнє сьогодні залежить від нас!

Студент1

Зі святом Вас, дорогі викладачі! Щастя, добра, любові, творчої наснаги! Ваш труд гідний захоплення. Тож сьогодні всі квіти – для Вас!

Студент 2

Нехай осінні квіти дарують красу,

А доля нагадує вічну весну.

Хай вітер осінній задихає щастям,

Хай мрії здійсняться, задумане вдасться.

(дарують квіти)

Пісня «Вже осінь завітала в Україну»

Вже осінь завітала в Україну

І золотом покрила всі сади.

Лелеки відлетіли на чужину,

А ми на свято вчителя прийшли.

Приспів: двічі

І навіть та берізка біля школи

Сьогодні похилилась до землі.

Уклін низький даруєм, як ніколи,

Вам, дорогі і любі, вчителі.

Як хочеться в цей день Вам побажати

Високих, ніжних і крилатих мрій.

Повагу й шану всю сповна віддати,

І виконати задум всіх надій.

Студент і ведучі.

Студент 4

О, вчителі! Невже ви не втомились

У юні душі сіяти зерно?

Для цього ви на світі і з'явились,

Щоб в учнях буйно проросло воно.

О, вчителі! І слів не підібрати,

Епітетів, метафор, порівнянь,

Щоб вдячності рядочки проказати

За те, що щедро віддаєте нам.

О, вчителі! Прекрасного ви гідні,

Бо вибрали в житті свою мету;

І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні,

За вашу місію подвижницьку й святу!

Ведучий

Отож, вітаємо директора нашого коледжу Миколу Васильовича.

Ведуча

Директор коледжу - фігура центральна

Як кажуть в народі - всьому голова!

Директор на місці - той коледж у шані

І як він зкерує - так підуть діла!

Ведучий

Тож прийміть особливе найбільше вітання

Вітаємо директора з різних боків,

Бо він і учитель, й господар дбайливий

І педколективу, й студентів, й батьків.

Ведуча:

Щасливий директор - коли в нього дружні,

Розумні і мудрі замісники.

Заступники коледжу - люди надійні

Як Всесвіту давнього ті три кити.

Ведучий

Отож ми сьогодні окремо вітаєм

Тих, в кого турбот, крім занять, ще гора!

"Спасибі" нам треба сьогодні сказати,

Вклонитись їм низько, прийшла вже пора!

Ведуча:

Вітаємо заступника директора з навчальної роботи!

            Усі питання найскладніші

               Ви вирішуєте вмить,

               Як краще розклад підібрати,

               І сесію нам вчасно здати.

Завжди щоб гладко, без проблем, ішов процес педагогічний,

Щоб не жаліли ви за тим, що в вас турбот багато вічно.

Ведучий

Вітаємо заступника директора з практичного навчання!

Кажуть, коледж споконвік, то є - храм науки.

Та до чого всі знання, як не вміють руки

Щоб зростали не ледачі , а усі старанні

Є хороший їм урок - практичне навчання.

Ведуча

Вітаємо заступника директора з виховної роботи

На небі сонце, а чи зорі,

Ви з нами поруч – в радості і в горі

Ви нас культури кожен день повчаєте

І дисципліну в коледжі тримаєте.

Ведучий

Щоб студенту добре жити –

потрібно із заввідділом дружити

завжди послухати і все зробити

на територію завжди ходити

тож прийміть ввід нас вітання

найщиріші у цей день

вам бажаєм щастя й долі

і дзвінких пісень.

Пісня

Студент 5

Всіх першокурсників стрічає куратор

Ми їх сьогодні вітаєм із святом.

У хвилини радості й студентської печалі

Його ми руку дружно відчували,

Він поруч був - наш мудрий керівник.

Куратор – це студента помічник.

Студент 6

Вам доземно вклоняємось ми

За любов, за турботу, горіння.

Ви вчите нас як бути  людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

Студент

Немов другий наш куратор

В гуртожитку вихователь

Він про студентів завжди дбає

І лиш добра усім бажає

Отож у цю осінню днину

Ми вихователів вітаєм

Хай буде мир в ваших родинах

А біди всі вас обминають

Студент 7.

Загинули б люди, повірте без мови,

Бо як же вони спілкуватись могли?

Якби говорити не вміли, й читати,

То дикі б, печерні ще й досі були...

Ми мовників всіх красномовно вітаєм.

Вам щастя, здоровя міцного бажаєм.

Студент 8

Міняється все, що в людини довкола,

Та світ є незмінний - світ точних наук.

Тож ми математиків красно вітаєм

За ріки із формул на дошках з-під рук.

 За те, що мислити навчили

І на все це не шкодували сили,

За теореми, аксіоми,

За інтервали і біноми,

За функції, тотожності, рівняння

Прийміть від нас це щире привітання.

Студент 5

Ми фізиків радо сьогодні вітаєм

Цікава наука про Всесвіт і світ

А скільки законів, обчислень усяких

І всі пам'ятати і знати всі слід.

Нові вам закони відкрити бажаєм

Щоб поруч із вами щастя було.

Затемнень хай розуму й сонця - не буде,

А буде на серці лиш світло й тепло.

Бажаєм вам сили,

Здоровя й поваги, щоб затишно завжди вам з нами було!

Студент 6

Усі великі історичні дати

Не переплутати,та ще й запам'ятати

І повернутись у минулий час.

Дізнатись: що там трапилось до нас?

Всім допоможе нам історії урок

Туди сьогодні ми зробили крок.

•  За те, що з вами ми мандруємо в минуле

І дізнаємося, коли які події були,

Які де битви і які повстання –

Від нас прийміть ви щирі побажання.

Студент 7

Географія поможе нам усім пізнати світ,

Знать її потрібно, скільки б нам не було літ.

Тож вітаємо отих, хто має глобус, план і карту.

Їм здоров'я, щастя, вдачі побажати варто!

- За те що вчили клімат знати,

І нас вчите не заблукати.

Ми з вами всі моря проплили

І усі гори підкорили.

Ми вдячні вам за ті знання,

Що нам даруєте щодня.

Студент 8

Хімія - цариця нині. Бо без неї - нікуди.

Носим ми тканину з нафти і п'ємо компот з води.

І таблиця всім відома, потихесеньку зроста.

Знати хімію - всім треба, хоч наука й непроста.

Тож вітання щирі вам, цар-науки вчителям!

Студент 5

Світову літературу

теж цікаво знати,

І, звичайно, дуже добре

 ще й оцінки гарні мати.

Ми вітаєм тих,

хто нас вчить читати про весь світ.

Часто книга дуже добра

 здатна замінить обід.

Отож вітаємо вас щиро

І всім бажаєм щастя й миру.

Сердечно вдячні вам за те,

Що нас вчите життя любити,

І щире солово золоте,

Що кличе з кригою дружити.

Пісня

Студент 9

Знати мову іноземну - це престижно і потрібно.

Хто цьому навча студентів - тих вітаєм принагідно!

І бажаєм, щоб могли всі по-англійськи говорити

На належному щоб рівні у Європі всім нам жити.

За те щоб всім кордон відкрили,

За те, щоб в нас з ' явились сили

Вивчати мови іноземні –

Спасибі вам й уклін доземний.

Студент 10

Завдяки нашим вчителям, ми розмовляємо не тільки українською, англійською, французькою та німецькою мовами, але і комп'ютерною мовою.

Інформатика - наука всім потрібна нині,

Все комп’ютеризовано у нашій країні.

І що там розмови про світло і газ,

Інтернет освоїти можна прямо в нас!

Тож вітаєм вчителів, що не тільки знають,

А й уміють все робить і других навчають.

Студент 11

На світі усі потрібні - і дорослі, і малі...

І людина, й комашина - всі ми - діти на землі

Нас біологи навчають увесь світ любити,

З флорою і фауною в мирі-дружбі жити.

В природи більш ніж треба не хапати,

Все боронити, стійко захищати.

За добре серце, до учнів відкрите, -

Прийміть від нас вітання превелике.

Студент 12

Щоб юнаки зростали мов орли,

І першу допомогу всі подать могли,

Існують ДПЮ і фізкультура.

Щоб у студентів всіх була міцна статура.

Сила, спритність і сміливість, ще осанка і фігура.

Все ввійшло в єдине слово і потрібне - фізкультура!

Вітання і тисячі похвал

тим, хто веде нас щодня у спортзал!

Студент 11

І побажань для вас багато: щоб було що кидать і метати,

Було щоб чим тренуватись, і вигравати, і змагатись,

Щоб не болів ніде хребет, були попереду дороги,

І бігати й стрибати з нами, в вас не боліли ваші ноги!

Студент 9

Скільки сили треба мати

Щоб навчити нас співати

І терпіння і бажання,

І надій, і сподівання.

За те, що світ пісень для нас відкрили

І музикою всіх нас окрилили!

За це ми вдячні Вам довіку.

Бажаєм щастя й днів ясних без ліку.

Пісня

Студент 13

Викладачів ветеринарії

Вітаєм завзято

Щоб збувались ваші мрії

І в будень і в свято.

Студент 14

Ми анатомію вивчаєм,

Розведення також вчимо,

Годівлю вже потроху знаєм

Та практики ще не було!

Студент 15

Прийміть викладачі вітання наші

І побажання в цей Святковий День,

Щоб від життя була завжди лиш радість,

А ще – любов і шана від людей.

Студент 16

Ми вітаєм педагогів всіх сьогодні з святом,

Хто доводить на уроках, що земля нам мати.

Агрономів ми вітаєм, щастя й радості бажаєм.

Студент13

Нехай ця осінь золота,

Вам подарує вік щасливий,

Щоб не згасали: доброта,

Здоров'я, радощі і сила.

Щоб Ваш важкий почесний труд

Був плідний, як багата осінь.

І кожен день, що йде новий

Хай тільки щастя Вам приносить.

Студент 14

Викладачів вітаєм дуже,

Що з економікою дружать.

Що бухгалтерії навчають

І рахувати заставляють.

За ваше піклування і турботу,

Дякуємо вам за всю роботу,

За те, що контролю й фінансам

Щодня вам потрібно студентів учити

Комусь таки треба. Без цифр і рахунків

В сучасному світі не можна вже жити.

Студент 15

Викладачів-механіків теж усіх вітаєм

Плідності в роботі вам щиро бажаєм.

Розумних студентів, студентів охочих,

Які усе вміють, все знають, все хочуть

.

Студент 16

Мої побажання вам строгі та точні:

Щоб студенти розумні були всі підряд,

"Мізки" щоб у них - наче той калькулятор,

І в кожного - творчий "плюсовий" заряд!

Пісня

Ведучий

 Учительське свято приходить до нас у прекрасну пору року. Це час, коли шелестить падолистом осінь, снує в лузі мереживо бабине літо, цвітуть жоржини, немов дарують жар любові нашим викладачам.

Ведуча

 Недарма кажуть, що письменник живе у своїх книгах, художник – у створених ним полотнах, а вчитель – у думках і справах своїх учнів.

Ведучий:

Педагог… Одна з найважливіших професій. Вона – для обраних. Ви щодня стоїте перед прицілом сотень допитлитвих  очей, палите, як хмиз, нерви, і все ж ведете студенство на вищі сходинки пізнання.

Ведуча:

До вчителя йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні, а прокладає місток у майбутнє.

Ведучий:

Яке ж серце потрібно мати педагогу, щоб рік у рік щоденно віддавати його студентам, і якою має бути любов  до студентів у його добрій, терпеливій нестаріючій душі.

Ведуча:

Саме таким – люблячим, терпеливим, добрим і справедливим, закоханим у свою справу викладачам було присвячене сьогоднішнє свято.

Ведучий:

Бажаємо, щоб вам поталанило в усіх справах, і щоб здійснились найзаповітніші ваші мрії.

Ведучий:

Хай ваші сяючі очі ніколи не затьмаряться сумом, а ваше серце зігріває щира повага і любов оточуючих.

Ведучі:

Зі святом Вас, дорогі викладачі!!!

 УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

   Обладнання: українські національні костюми для юнаків, дівчат,  господині.

Плакати з висловами, образ Матері Божої, стіл, на столі  горить свічка, ослін, горщики з варениками, пампушками, вишитий рушник, старовинний посуд.

                    

Ведуча: Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят.

Ведучий: Господині прядуть, дівчата вишивають, парубки допомагають батькам, а у вільний час - заважають дівчатам вишивати.

Ведуча: Наближається період угадування майбутньої долі і разом з цим надходить і час традиційних розваг сільської молоді.

Ведучий: У зимові вечори в селах України щовечора збиралися колись вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з’являлися хлопці.

Ведуча: В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють: прядуть починки, шиють сорочки або вишивають рушники собі на придане. Хлопці ж залицяються до дівчат, розповідають їм різну бувальщину та небилиці.

Ведучий: Вечорниці - це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного, і як наслідок, одружуються.

Ведуча: На вулиці скрипка грає,

               Бас гуде, вимовляє…

               Мене мати не пускає

               На вулицю погулять.

               Пусти ж мене, моя мати,

               На вулицю погуляти,

               На вулицю погуляти,

               З парубками жартувати.

Виходить господиня

Господи, господи! Як подумаєш, коли ще ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать, а тепер… От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачиналися… Ні, що не кажи, а світ перемінився. Хоч би й парубки. Тьху на їхній хист, та й годі. Чи такі були колись парубки? Було, як схопить тебе котрий у танці, так до землі й не допустить, так і носить… Ой-ой! Куди то все дівалося? ( Хитає сумно головою)

Пісня “При долині кущ калини”

Входять дві дівчини

1 дівчина: Доброго здоров’я, тітко Олено.

2 дівчина: Добрий вечір в добрій хаті.

Господиня: І ви будьте здорові, дівчата. Заходьте.

1 дівчина: То ми перші?

Господиня: Атож, роздягайтесь, готуйтесь.

1 дівчина: Я в печі розпалю.

2 дівчина: А я попідмітаю.

Господиня: Та що ви! Піч протоплена, хата підметена, допоможіть лишень вареників наліпити!

Дівчата (3 і 4): Давайте!

Знов стук у двері. Ще приходять дівчата.

Дівчата: Вечір добрий, паніматко, і вам дівчата.

Господиня: Ви, дівчатонька-красуні, провинилися, бо до нас на вечорниці припізнилися. Тож наказуємо, щоб ви гарну пісню завели.

Пісня “В саду гуляла”

Стукають і заходять ще дівчата.

5 дівчина: Добрий вечір вам.

6 дівчина: Хай вам Бог помагає!

1 дівчина: Сказали боги, щоб і ви помогли!

5 дівчина: То загадуйте роботу.

Господиня: Дістань з погреба сметани.

6 дівчина: А я?

Господиня: А ти води принеси, поки ми вареників наліпимо.

Пісня “Цвіте терен”

1 дівчина: Дівчата майже всі.

Господиня: Щось сьогодні не густо…

2 дівчина: Катря ж заміж вийшла. Олена з Петром від людей ховаються. Марія з Галиною до тітки Варки на вечорниці бігають, їм туди ближче. А Одарку мати не пускає…

3 дівчина: Як підеш, каже, то як візьму батога!

Пісня “Била мене мати”

5 дівчина: (Входить з горщиком сметани). А ви ще ліпите? Ось сметана.

Господиня: Той ти ліпи…

5 дівчина: А мені такий сон приснився. Ніби йду я полем, а назустріч далеко-далеко парубок.

Господиня: Та такий гарний! Чорнявий, високий. Я задивилась на нього, спіткнулась і впала. Лежу, а він підходить і руку подає. І що?

5 дівчина: А… мати розбудила корову поїти… До чого це, тітко Олено?

Господиня: Ну, цей сон відгадати дуже просто.

5 дівчина: Скажіть!

Господиня: Заміж. От що! Ти хочеш, Катю?

5 дівчина: Ви все жартуєте…

1 дівчина: А я знаю як на хлопців ворожити!

2 дівчина: Як?

1 дівчина: Треба напекти балабушок – кожна дівчина одну. Потім балабушки на долівці розкласти і впустити собаку – чию балабушку першу з’їсть, та дівчина першою заміж вийде.

3 дівчина: Так балабушок нема…

4 дівчина: О! А вареники підійдуть?

1 дівчина: Не знаю, може й підійдуть.

4 дівчина: Тітко Олено, вареники вже готові?

Господиня: Перші вже готові!

1 дівчина: Беріть, дівчата, по варенику і кожна свого позначте…

Дівчата беруть вареники, кожна свого позначає кольоровою ниткою або кольоровим папірцем. Простеляють на долівці рушник і кладуть вареники. Входить 6 дівчина, у неї на коромислі порожні відра.

6 дівчина: А що це ви робите?

1 дівчина: Тебе, Ганно, засмертю посилати можна. Заснула коло криниці, чи що?

6 дівчина: та, Роман причепився, з відер воду виливав.

Пісня “Ой став Роман жартувати”

6 дівчина: А що це ви вареники на долівці розклали?

1 дівчина: Ворожити будемо. Клади і ти свого.

Шоста бере вареник , кладена долівку.

6 дівчина: А як ворожити?

1 дівчина: Ось, бачиш, наші вареники! Треба впустити собаку і, чийого вареника він з’їсть – та дівчина першою заміж вийде!

6 дівчина: В цьому ж році?

1 дівчина: Авжеж. Тітко Олено! Впустіть Сірка!

2 дівчина: Тю! Так Сірко здох…

1 дівчина: Справді?

Господиня: На тому тижні… Старий уже був, останній місяць з буди не вилазив…

1 дівчина: Що ж його робити?

4 дівчина: Ганно! А Роман ще коло криниці?

6 дівчина: Певно… Я ж води так і не набрала… А навіщо він тобі?

2 дівчина: А ми його замість пса використаємо.

4 дівчина: А можна?

5 дівчина: Він же не знає, де чий вареник, от скажемо одного з’їсти, хай і з’їсть.

Господиня: Це цікаво!

3 дівчина: Тітко Олено! А ви теж вареника покладіть. Ви ж молода ще…

Господиня: Та що ви, дівчата… Яка я молода…

Дівчата разом: Кладіть! Кладіть!

Стук у двері

Господиня: А хто там?

Роман: Ой дайте води напитися, бо так хочу їсти, що аж переночувати нема де.

Господиня: Щось не те говориш ти.

1 дівчина: А що робити вмієш?

Роман: Можу ложки змайструвати, ще й затанцювати, а як буде ваша ласка – побрехеньки розказати.

4 дівчина: Дівчата, на ловця і звір біжить! Романе, у нас до тебе справасерйозніша є, допоможеш?

Роман: Води принести? То я зараз! ( Бере відра)

4 дівчина: Скажіть йому, ви, тітко Олено!

Господиня: Ось що, Романе, бачиш вареники?

Роман: Ну?

Господиня: Ото з’їж одного чи два. А то всі!

Роман: Та то я пожартував, щоб до хати зайти. Не голодний я.

Господиня: Дівчата ворожатью Просять. Уваж…

Роман : Ну добре вже. А смачні, а не сирі, а не глевкі, а з чим?

Підходить до вареників, бере.

Роман : Холодні вже… А що там, камінці?

Господиня: Та не бійся, ніхто над тобою збиткуватися не збирається. Кажу ж дівчата ворожать.

Роман: Ну добре вже… Осьцей найтепліший, цього й з’їм.

Бере вареник господині, з’їдає, дівчата сміються, господиня ніяковіє. Роман, здивований, нічого не розуміє.

                       1 дівчина: Що Романочку?

                       Роман: А ну вас!

2 дівчина: Ну з’їж, з’їж ще хоч один, не отруєшся!

Роман бере ще один вареник, надкушує і кладе назад.

Роман: Холодний! У горлянку не лізе! (Йдедо дверей)

1 дівчина: Стій, стій же, Романе! Ось тобі сметани, доїж голубе, дуже прошу!

Роман бере сметану, неохоче бере вареник, доїдає.

Роман: То я води принесу. ( Бере відра, виходить ).

3 дівчина: Ну що?

1 дівчина: А те, що в цьому році першою вийде заміж тітка Олена.

Господиня: А ну вас!

5 дівчина: А мій вареник, нащо ти його примусила з’їсти?

1 дівчина: Бо чий вареник тільки надкушений –то біда тій дівчині.

2 дівчина: А давайте ще поворожимо…

Вбігає захекана дівчина.

7 дівчина: Ой, добрий вечір, тітко Олено, і вам, дівчата!

Господиня: О, чи ти, дівко, десь тікала, чи вже танцювала?

7 дівчина: Ще ніде не танцювала, а від матінки тікала, бо до вас на вечорниці не пускала. Дала мені кужіль в руки, щоб я гарно пряла.

1 дівчина: А що ж ти?

7 дівчина: А шо я? (Руки в боки) Кину кужіль на полицю, сама піду на вулицю…

У двері стукають хлопці.

4 дівчина: Агов, хто такий?

1 хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, цап бородатий, заєць вухатий, пустіть до хати.

2 дівчина: Не пустимо в хату, бо вас дуже багато.

Хлопці знов грюкають.

2 хлопець: Пустіть, добром просим, а то стіни вам порозносим.

3 дівчина: Ми як візьмемо рогачі, то поламаєм ваші стіни!

3 хлопець: Дівчатонька-голуб’ятонька, так ми прийшли не битися, ми прийшли миритися і гостинці принесли, і музик привели.

Заходять.

5 хлопець: Були ми вже в одній хаті, так нас пригостили: капусти не мастили, вареників з перцем дали та й з хати прогнали.

3 дівчина: Щиро ми зустрінем вас, але чим порадуєте ви нас?

  Змовляються

 Разом: А ми хлопці-запорожці, вдалі та веселі,

             Як танцюєм гопака, тримаємся стелі.

-                                                                           Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

На козака задивилась, тай брівоньки іскривились.

-                                                                           Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж думала кучерявий, в нього чуба нема.

-                                                                           По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

Подивися, дівчинонько, який я моторний.

-                                                                           Шалапуте, вийди з хати, хочеш мене закохати,

Закохати та й забути, всі ви хлопці шалапути.

-                                                                           Ти казала: прийди-прийди, не сказала куди-куди,

Я прийшов тебе нема, підманула-підвела.

-                                                                           Ти до мене не ходи, куций-коротенький,

Бо до мене ходить хлопець високий, тоненький.

Через сад-виноград, а у саду грушка –

Ти до мене не ходи, бо я щебетушка.

Господиня: Хоч не знаю звідки ви, чи з полудня, чи з півночі в нашу хату

              зайшли, просимо, просимо всіх сідати, з дівчатами пісню заспівати.

        Пісня “Ішов козак”

Підходять ближче.

5 хлопець: ( Здивовано) Тю! Та ми не в цю хату попали!

2 дівчина: Ну то йдіть собі! (Штовхає хлопця, а він її пригортає).

1 хлопець: Справді не в ту! Якісь тут дівчата худющі та злющі!

3 дівчина: Вмийся, парубче, тоді побачиш!

5 хлопець: Ой, тепер бачу! Ось ця як паляниця! Пишна й тепла. Дай но я погріюсь. ( Пробує пригорнути).

4 дівчина: Ой, хіба це парубки? Кров не гріє! Діди старі! Ми таких не хочемо мати, дідугани, геть з хати!

5 хлопець: Ми до них з чистим серцем, а вони у душі з перцем.

1 хлопець: Не дівчина , а крижина!

5 дівчина: Щоб розтанув в серці лід, то заграти гарно слід.

1 хлопець: Спробую!

                    Егей музико!

                    Як музика заграє,

                    Лід в серцях розтане.

                                                   Танець

Господиня: Помирились? То тепер запрошую застіл.

5 дівчина: Милі гості, просим сісти,

                   Вареники будем їсти,

                   Вареники не погані,

                   Вареники у сметані.

6 дівчина: Вас чекають у макітрі

                   Вареники дуже ситні-

                   Білолиці та пухнасті

                   Із од борної пшениці.

                                      Пісня “Із сиром пироги”

Сідають повільно, перший парубок зіскакує з лавки.

1 хлопець: Ой лишенько!

1 дівчина: А що там?

1 хлопець: Ой, яка лавка брудна. Так можна й штани замастити.

2 дівчина: Чиста лавка, я витирала!

1 дівчина: А ти скинь штани та на цвях повісь.

1 хлопець: А що? Так і зроблю!

Починає скидати штани, хлопці регочуть, дівчата ховаються одна за одну.

Господиня: Ну й жартівники, їжте, хлопці, вареники стигнуть. Може хтось із вас нам щось смішне розкаже?

3 дівчина: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

                   Сидить сова на воротях, крутить головою.

                   Він сердега, як побачив та через горди,

                   Заплутався в буряні, тай наробив шкоди.

5 хлопець: В Білі Церкві хати густо, вітер не провіє,

                   Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

4 дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

                   Сидить гуска на воротях, вирячила очі.

                   Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

                   Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

4 хлопець: Та, дівчатам одне цікаво – коли заміж вийдуть.

7 дівчина: А хіба не цікаво?

4 хлопець: А хочеш знати, хто твій чоловік буде?

7 дівчина: Хочу!

4 хлопець: Тоді біжи до річки і принеси жменю мулу.

7 дівчина: А не брешеш?

4 хлопець: Собака бреше! А ви, тітко, дайте чисту тарілку.

Господиня: На, візьми!

7 дівчина: Ну то я побігла.

Пісня “Несе Галя воду”

7 дівчина: Ось, принесла!

4 хлопець: Клади на стіл і пильно дивись – якщо у мулі є скло – чоловік буде скляр, якщо є тріска – столяр, якщо цвях чи шматок заліза- вийдеш заміж за коваля.

Всі схиляються над тарілкою.

7 дівчина: Нічого немає, один мул, земля.

4 хлопець: Значить, чоловік твій хліборобом буде.

Господиня: Ану, хлопці й дівчата, вареники доїдати!

6 дівчина: Ой, а вареники із сюрпризом. Кому з картоплею дістанеться, той під стіл кукурікати полізе, а кому з копійкою, той котрусь цілує.

Хлопці старанно, але обережно їдять вареники.

1 хлопець: Ой, копійка! Цілую!

2 хлопець: І в мене копійка!

2 дівчина: Е ні! З копійкою один вареник був!

2 хлопець: Та ось, дивись!

3 хлопець: І в мене копійка!

Господиня: Та досить, досить, на вулиці поцілуєтесь! А в кого з картоплею?

5 хлопець: У мене…

1 дівчина: Лізь під стіл і кукурікай!

Лізе під стіл, кукурікає, хапає дівчат за ноги.

Господиня: Та вилазь же, лишенько, усіх курочок розженеш.

Стук. Входить чоловік.

Чоловік: Доброго всім здоров’я!

Господиня: І ти будь здоровий, Василю!

Чоловік: Не проженете? Давно я вже на вечорниці не ходив.

1 дівчина: І дарма.

Чоловік: Не молодий вже.

Господиня: Таке скажете.

4 дівчина: Сідайте, дядьку Василю! Пригощайтесь варениками.

Чоловік: Ось що, Олено! Хочу при всій чесній громаді тебе просити…

Господиня: Кажи ж, Василю!

Чоловік: Виходь, Олено, за мене заміж!

Гомін стиха.

1 дівчина: А ви моєму ворожінню не вірили!

2 дівчина: Ходімо, хлопці та дівчата!

3 дівчина: Ходімо на вулицю, не холодно!

4 хлопець: На вулиці погуляємо, бо нам молодим гуляти, а їм – свою долю вирішувати.

Пісня “Ой у вишневому садочку”

Чоловік: То що скажеш, Олено?

Господиня: І сама не знаю. Чудно якось вийшло. Отакі то вечорниці, життя наше.

                                 Скільки б не співали, а кінчати час,

                                 Кращі побажання ви прийміть від нас.

                                 Хай в вас і в нас все буде гаразд,

                                 Щоб ви і ми щасливі були.

 ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ…

   Обладнання:  костюми для юнаків та  дівчат, образ Матері Божої, ясла, стіл, ослін, горщики з варениками, пампушками, вишитий рушник.

Виходять під коляду «Пане,  пане  господарю»

Добрий вечір господарю

У вашій оселі

Прийміть наші побажання

На свята веселі

З Новим Роком з новим щастям

Зі здоров’ям вас найкращим

Господарів цього дому

І всіх хто є у ньому

Звучить «Добрий вечір люди»

Прийміть побажання сердечні і щирі

Щоб  добре жилося з любов’ю у мирі

Хай легко працюється гарно живеться

Все вміється, можеться і удається

Хлібом, сіллю і весіллям

Всьому роду, всій родині

На багато літ од нині.

Звучить «Старий рік минає»

АНГЕЛ 1:
Під вашу стріху, у вашу хатину,
Несемо нині веселу новину,
Що в Вифлеємі Христос родився,
З Діви Марії нам воплотився.
АНГЕЛ 2:
На цю новину в горі й печалі
Усі пророки віками ждали,
Віками ждали, Бога просили,
Щоби додав їм часу і сили,
Спаса діждати, Йому служити,
Йти Його шляхом, з ним в серці жити.
АНГЕЛ 1:
Пророче слово сповнилося нині,
Що в Вифлеємі - в бідній яскині,
В яслах убогих, з зимна дрижучи,
Спочив на сіні Цар всемогучий.

(Ангели тихим ніжним голосом співають 1-2 куплети коляди «Слава во вишніх» або «Свята ніч»)

ПАСТУХ 1:
Що це за пісня така люба, мила,
Що мене, друже, зі сну збудила?
ПАСТУХ 2:
Я й сам не знаю, сплю я спокійно,
Чую співають так мелодійно,
Так тихо, любо, так ніжно, мило,
Мов би весною усе віджило.
ПАСТУХ 1:
Звідки ж ця пісня щира лунає?
Мовби відкрились двері до раю!

АНГЕЛ 1:
Це наша пісня... Пісня про Бога!
Йде до вертепу ваша дорога.
Швидше збирайтесь і не баріться
Спасу-Дитятку щиро вклоніться!
ПАСТУХ 1:
Нехай Господнє ім’я святиться!
ПАСТУХ 2:
Це все насправді? Чи може сниться?
АНГЕЛ 1:
Це вам не сниться, все це правдиво
У всьому світі сталося диво!
Мчіть за зорею, щиро моліться,
Спас народився! Це вам не сниться!

(Входять три Царі)

ЦАР 1:
Йдемо здалеку за ясним сяйвом
До царя світу шлях свій тримаєм!
ЦАР 2:
Ось і прибули до Вифлеєму
Поклін віддати Царю своєму.
ЦАР 3:
Знайшли ми, друзі, радісну чашу,
Що вверх сповнила надію нашу,
Що ми так довго її чекали,
Пройшли півсвіту і відшукали.

ЦАР 1:
Ото це тайна недослідима,
Що Ти покинув трон Херувима,
Зійшов на землю і воплотився,
І нам, негідним, нині явився.
ЦАР 2:
О, Спасе Христе, вірим серцями,
Що Ти один лиш Цар над царями,
А в доказ віри щирої цеї
Прийми, могутній Царю Юдеї,
Ті царські дари, котрі одному
Належать Господу Богу Святому.
ЦАР 3:
Прийми від мене ладан пахучий.
ЦАР 1:
Від мене, Спасе, - миро цілюще.
ЦАР 2:
Від мене, Боже, злато блискуче.

ЖИД:
Гендели-мендели,
Хто що має заміняти?
Хто що має продавати?
За старі пляшки, онучі,
Дам коралики блискучі.
СУРА:
Вечір добрий, вечір файний!
Торг тут нині незвичайний.
ЖИД:
Я тут всякий крам приніс
І поставив перед ніс.
Є тут блуза і краватка,
І кошуля модна, гладка,
Стрази, чоботи, коралі
І так далі, і так далі.
ПАСТУХ 2:
Тобі, Жиде, треба знати:
Ми прийшли не торгувати,
А Месію прославляти!
ЖИД:
Не кричи, тобі чого?
Я не винний вам нічого.
ЧОРТ:
Там, де бійки, сварки, крики,
Там мої грають музики:
А де інші шахраї,
-Там товариші мої.
А де інші чарівниці,
-Там мої рідні сестриці.
Бо я жвавий і моторний,
Тільки що я трохи чорний.
Зате ім'я таке маю
-Чортом мене називають.
ЖИД:
Розступіться! Цар Ірод іде!
ІРОД:
Ах, ви тут усі прокляті!
Заховались у цій хаті!
Третій день я вас шукаю,
Аж тепер в руках вас маю.
Відколи вчув я тую новину,
Що Бог родився - не маю спочину.
Згладжу із світу того Месію,
Він мою владу валить не посміє.
Є у мене муж священний,
Архирей, в Письмі учений,
Хай він скаже враз з книжками,
Де той цар новий між нами!
АРХИЄРЕЙ:
Я тут, царю. Що накажеш?
ІРОД: 
Мудрість тут свою покажеш!
Бери книги та читай.
Кажуть звізда об’явилась
І дитина народилась.
Принесли царі ту вість!
Книга що твоя повість?
АРХИЄРЕЙ (із сувоєм або книгою):
У Вифлеємі родилось Дитя,
Котре принесло вічне життя!
Як та зірка над зорями,
Так і він — цар над царями!
ІРОД:
Що ти мелеш, Архирею?
Цар царів прийшов в Юдею?
Наді мною буде теж?!
Воїни, несіть мій меч!
І по всьому краю йдіть!
І наказ мій рознесіть:
Кожний хлопець до двох літ
Нехай загине, - так скажіть.
А інакше вам не жити,
Хто з вас буде боронити,
Бо тоді усім вам смерть!
СМЕРТЬ:
Ось і я прийшла з косою,
Хто питає тут за мною?
ІРОД:
Я - цар Ірод, Смерте мила,
Ти завжди мені служила
І косила ворогів –
Всіх, кого я повелів.
СМЕРТЬ:
А кого тепер скосити?
ІРОД:
З них ніхто не сміє жити,
А крім того,
Бога ще скоси малого,
Що в вертепі народився
І на трон мій напосівся.
СМЕРТЬ:
Ні, не буде цього, царю,
Я косою їх не вдарю.
Те мале Дитя в яскині
Має владу в світі нині,
Мушу я йому служити,
А тебе прийшла убити.
АНГЕЛ 1:
Слава Богу, слава Богу!
Можете іти в дорогу.
Можете іти свобідно
І служити Богу гідно.
ПАСТУХ 1:
Ми на тому, добрі люди,
Вирушати далі будем,
Щастя й долі вам бажаєм!
Най вас лихо обминає!
ПАСТУХ 2:
Тож живіте у любові,
Щоб усі були здорові!
Миру вам, тепла і світла!
Щоб життя дорога квітла.
ЖИД:
А за ті бажання, що ми вам складали,
Просимо сердечно, щоб коляду дали:
Буханець хліба, калача смачного,
А, може, товару якогось нового.
В мої Сури є крамниця,
А в ній порожня є полиця.
Все принести їй щось мушу,
Бо забере в мене душу.

АНГЕЛ 2:
Облиш, Жиде!
ПАСТУХ 2:
Ми нині охоче від серця співаєм,
Різдвом Христовим ваш дім звеселяєм,
Бажаєм вам всього, чого лиш вам треба,
Щоб вам Господь Бог дав з високого неба.
ЖИД:
Я віншую вам як жид:
Хай ся гріш у вас держит,
Хай ся кури вам несут,
Хай яйце знесе когут,
Хай в купині по дитині.
І на п'єцу хоч сто штук.

ПАСТУХ 1:
Прощавайте, мир в тій хаті,
Будьте радісні й багаті,
Майте волю добру, гожу,
Тільки вірте в ласку Божу.
ПАСТУХ 2:
На щасливу нам дорогу
Заспіваєм "Слава Богу".

Звучить «Бог предвічний»

А за цим словом віншуємо Вас

Усім добром що собі в Господа Бога жадаєте

І думкою думаєте, щоб так воно і сталося

А самі низько кланяємся!!!

Звучить «А на цьому слові бувайте здорові…»

Веселою колядою, щирою молитвою

Нехай відгукнеться у Вашому серці

Світло зорі, що засіяла

Над Віфлеємським вертепом.

А радісна звістка про народження Ісуса

Наповнить Вас вірою, любов'ю

I надією на довге і щасливе життя

В Божій ласці, в мирі,

Злагоді та в достатку.

З Різдвом Христовим

І Новим роком вас вітаємо!

Пшеницею посіваємо,

Здоров’я міцного Вам бажаємо!

Щоб у кожній порі року

Було радості нівроку,

Щоб все задумане збулося

І всім вам весело жилося.

Калейдоскоп колядок

 ЗДОРОВА ЛЮДИНА – ЗДОРОВА КРАЇНА!

Обладнання: відео-презентації про алкоголь, нікотин та наркотики, в залі вислови про здоров’я.

Хто здоровий, той сміється

Все йому в житті вдається.

Він долає всі вершини –

Це ж чудово для людини.

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача,

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Бо здоров’я – це прекрасно,

Здорово, чудово, ясно.

І доступні для людини

 Всі дороги і стежини.

Бути здоровим - природне бажання і прагнення людини, її неусвідомлена потреба. Здоров'я – основа всіх наших починань і справ, трудових і творчих звершень, сподівань, ,надій на майбутнє.

     

Відсутність здоров'я, повна або часткова, забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, тому в усі часи здоров'я було і залишається основною сутністю людського існування.

Щоб здоров’я добре мати

Слід про нього змалку дбати,

Кожний ранок обливатись

І зарядкою займатись,

У дворі щодня гуляти,

Повноцінно їсти й спати,

Добре мити всі продукти,

Досхочу вживати фрукти,

Будете це все робити –

Перестанете хворіти!

Кожен день варто починати із посмішки, робити ранкову зарядку, пам’ятати про гігієну, харчуватися із користю, займатись спортом, допомагати рідним і близьким і не мати шкідливих звичок!!!

Де хвороба узялася?

Де не люблять чистоти.

Причепилась, приплелася,

А тепер хворієш ти.

Супу й борщику не любиш?

Любиш чіпси й сухарі?

От тому себе й погубиш

Що вже тут не говори.

Булочки, переїдання,

Як нема в студента меж

Й неприродне харчування —

Станеш ти, як булка, теж.

Всім здоров’я дасть робота,

Лінь — хвороби додає.

Як трудитися охота,

То в людей здоров’я є.

Завжди треба бути в русі.

Отаке наше буття

При здоровім тілі й дусі

Рух — здоров’я, рух — життя!

 Ситуація зі станом здоров’я в Україні з року в рік погіршується. Особливо викликає тривогу вживання підлітками алкоголю, наркотиків, тютюнопаління. Щоб зрозуміти хибність такого захоплення потрібно більше знань та інформації про пагубний вплив нікотину, алкоголю та наркотиків на організм людини.

Сьогодні ми торкнемося історії виникнення тютюну, алкоголю, їх вплив на організм, як позбутися цих звичок, вміти цінити своє здоров'я.

Задумаймося над тим, як правильно вести здоровий спосіб життя!

Алкоголь

Із прадавніх часів алкоголь називають викрадачем розуму. Як свідчать учені, про властивості спиртних виробів людям було відомо ще близько 10 тис. років тому. Слово "алкоголь" має арабське походження і означає воно одурманення, запаморочення.

Араби ще в ІІ-VІІ столітті навчились добувати чистий спирт, називаючи його "вогненною водою" та "водою життя", поза як людина після вживання алкоголю набувала відчуття молодості, здоров’я, ставала веселою, жвавою.

Однак незабаром прийшло розчарування: вода життя по злому пожартувала над людиною, свідомість якої стала задурманеною, а блаженство несправжнім, уявним. І тоді вчені та лікарі перейменували алкоголь у "воду смерті".

Механізм дії алкоголю до примітивності простий. Діючою основою всіх алкогольних напоїв є винний спирт /етанол, який викликає сп’яніння/. Ужитий етанол усмоктується в шлунку і тонких кишках, через 1-1,5 год. його концентрація в крові максимальна. Із крові він надходить у тканини і насамперед, головного мозку та печінки. У корі головного мозку етанол пригнічує центри, що відповідають за вияв почуттів. П’яні люди не контролюють свої дії і роблять необдумані вчинки, які нерідко закінчуються трагічно.

 Алкоголь - це отрута, яка найбільше вражає головний мозок. Особливо згубно алкоголь діє на організм підлітка, в якого ще не завершився процес формування деяких відділів головного мозку, а також і інших важливих органів: серце, легень, шлунку, печінки, нирок.

Токсична дія алкоголю на організм підлітка у кілька разів сильніша, ніж на організм дорослого, тому, що у цьому віці тканини дуже насичені водою і швидко вбирають і розповсюджують алкоголь по всьому тілу, При концентрації алкоголю в крові 0,5-0,6% /це відповідно 0,5 л. горілки/ у підлітка може наступити смерть.

Другою після мозку в організмі алкоголем вражається печінка, в якій відбувається його розщеплення. Накопичення алкоголю в печінці призводить до тяжкої хвороби цирозу, яка майже завжди супроводжуй хронічний алкоголізм.

Алкоголь згубно впливає на стравохід і шлунок, порушуючи виділення і склад шлункового соку. Від цього гірше засвоюється їжа, що в свою чергу негативно впливає на ріст молодої людини.

Алкоголь отруює також бронхи і легені підлітка, вони стають ослабленими і, відкривають "ворота" для інших інфекцій, що може призвести до захворювання органів дихання.

Дуже чутливо реагує на алкоголь серце. Воно змінює свій ритм, частоту скорочень обмінні процеси в серцевому м’язі.

Нарешті, незворотні зміни відбуваються в крові. Знижується захисна властивість крові, уповільнюється рух еритроцитів, що розносять кисень по організму людини, погіршується властивість згортання крові. Отож можна зробити висновок, що зживання підлітками та дітьми алкоголю не просто не бажане, а не допустиме. 

Вживання алкоголю висміювали у піснях та жартах. Тож до вашої уваги гумореска Павла Глазового.

Ішов п’яний через цвинтар,

Та згадував маму,

І ляпнувся , зазівавшись,

У свіженьку яму .

Повернувся вправо, вліво

Замахав руками

- ґвалт ! Рятуйте - розкричався

Витягайте з ями

Мимо тупав по стежинці

Хтось іще п’яніший

" Держи, - кричить, - хвіст трубою,

І носа не вішай " .

З ями голос умовляє:

"Я ж тебе благаю -

Кинь вірьовку, тут же сиро,

Я ж тут замерзаю

Верхній в яму заглядає:

Що ж ти розходився !

Врізав дуба - спи спокійно

Чого ж ти розрився .

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням алкогольних напоїв, що характеризується потягом до них, призводить до психічних і фізичних розладів та порушує соціальні стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстиненті симптоми, як тремтіння, страх, галюцинації або марення.

У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.

"Алкоголік" - це людина яка внаслідок стабільного (хочаб раз на три дні протягом 6-8 місяців) вживання алкоголю відчуває психо-фізичну залежність від нього.

Поведінка алкоголіка на 1-ій стадії сп'яніння: нервується, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння і агресії. Також вони ніколи не визнають себе залежними, абсолютна більшість алкозалежних сильно нервують(інколи зі спалахами ярості) коли чують в свою адресу "АЛКОГОЛІК".

Алкоголік стає винятковим егоїстом. Думає лише про себе. Брехня стає його захисною реакцією перед ворожим світом. Він обманює не лише інших, але й себе самого. Вмовляє себе що мусить пити, що алкоголь може усе змінити й усе поправити у його житті. Для нього під впливом алкоголю світ стає барвистішим.

Узалежнений втрачає почуття часу, він уболіває над собою і над своєю нещасною долею і переконаний, що ніхто його не в змозі зрозуміти. Він живе у постійному страху, що буде викрита його брехня, здемасковане його пиття. Алкоголіки можуть піти на крадіж, вбивство, зґвалтування, від них можна сподіватись будь - якого аморального вчинку.

А поряд з узалежненою від алкоголю особою страждають і оточуючі - сім'я, діти, близькі. Постійне перебування в страсі, постійні конфлікти, сварки і образи глибоко ранять їхній внутрішній світ і вони також опиняються в "алкогольній пастці".

Святе Письмо в історії Адама і Єви дає нам чітку характеристику диявола спокусника. Усе диявольське мистецтво лежить у брехні і підміні понять. У Новому Завіті Біблія говорить нам про те що диявол - це найбільший облудник. Алкоголь називають "диявольським трунком". Алкоголіку здається, що алкоголь знає вихід з будь - якої проблемної ситуації, він тамує біль, дозволяє забутися, що це кращий лік від стресу, найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях. Тільки порада його брехлива і оманлива.

Нинішнє підростаюче покоління і взагалі перейшло всі межі дозволеного, особливо з появою т.зв. енергетичних напоїв, в яких міститься невелика частка алкоголю. Ще не так давно вважалося, що алкогольні напої п'ють в основному чоловіки, але останнім часом стала спостерігатися тривожна тенденція, що дівчата все частіше не відмовляються від запропонованого ним келиха вина.

П'яна дівчина - це не тільки ганебне видовище, це ще й загроза майбутньому нації, адже їй потрібно народжувати, а яку дитину може виносити організм, отруєний алкоголем.

Згідно з дослідженнями, жіночий організм більш піддається алкогольного отруєння, тому дівчата набагато легше втягуються в процес розпивання алкогольних напоїв, набуваючи залежність від нього. У жіночому організмі клітини печінки швидше уражаються, а це прямий шлях до гепатозу, а далі до цирозу.

Дівчатам треба знати, що алкоголь і вагітність несумісні. У перших тижнях алкоголь може спровокувати викидень, а до кінця першого триместру формуються органи немовляти, і є ризик отримати неповноцінної дитини.

Відеоролик про алкоголь

Куріння

 Куріння - велике лихо. Доведено,що куріння тютюну призводить до виникнення різних захворювань, які призводять до передчасної смерті. Курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Людина,яка вдихає дим курця є пасивним курцем. Пасивне куріння, як і саме куріння викликає захворювання серця, астми, рак легенів...Курці страждають від задишки майже у три рази більше, ніж некурці.

 Будьте розумнішими і не куріть.

Немає такої системи органів, яка не страждала б від куріння. Ступінь шкоди залежить від віку, в якому людина вперше долучається до куріння, а також від кількості викурених сигарет. Кожен курець скорочує собі життя на 5-10 років. У активних і пасивних курців страждають легені, серце, надниркові залози, розвивається склероз судин, інфаркт міокарда, інсульт. У підлітків-курців об’єм грудної клітки на 25% менше, ніж у некурців.

Особливо страждає нервова система підлітків. Лікарі встановили, що палять  більш нервові, розсіяні, некмітливий, ледачі. Чому це відбувається? Тому, що нікотин і що містяться в тютюновому димі отруйні речовини порушують загальний стан організму. Чадний газ викликає кисневе голодування нервової тканини, знижує інтенсивність нервових процесів.

У далекому минулому, коли тютюн тільки-но завезли у Вірменію з далеких країн, біля підніжжя Арарату жив добрий та мудрий дідусь. Він одразу не злюбив оте задурманливе зілля і переконував людей не вживати його. Одного разу старий побачив, що навколо чужоземних купців, які розклали свій отруйних товар, збіглася юрба. Купці кричали:" Божественний лист! У ньому - засіб від усіх хвороб".

Підійшов мудрий старий і каже:

- Цей "божий лист" приносить людям і іншу користь: до хати курця не

зайде злодій, його не вкусить собака, і він ніколи не постаріє.

Купці із задоволенням подивились на старого.

- Ти правий мудрий старий! - сказали вони, - Але звідки ти знаєш про такі чудові властивості " божественного листа"?

І старий пояснив:

- Злодій не прийде у хатину курця тому, що той буде багато грошей віддавати за тютюн, стане бідним, і в нього не буде чого красти. До того ж, через куріння він буде кахикати всю ніч, а злодій не заходить у дім людини, яка не спить. Через декілька років куріння, людина

заслабне, у неї почнуть боліти ноги, і вона ходитиме з палицею. А який собака вкусить людину, в руці якої палиця? І, нарешті, курець ніколи не постаріє, бо помре молодим...

 Жаль не кожному з нас у житті зустрічається такий мудрий старий.

Не пробував курити - не кури!

Тих, хто не курить люди поважають.

А тим, хто курить завжди говори -

Нехай здоровим буть тобі не заважають.

Цигарка - ворог для твоїх думок,

Зруйнує все в тобі - і навіть мрії.

Вона призводить до тяжких хвороб

І на майбутнє не дає надії.

Сам не кури і друзів відмовляй,

Нехай вони забудуть згубну звичку.

І все життя ти просто пам’ятай -

Прекрасне не в цигарці й запальничці!

Однією з основних причин куріння серед дівчат є мода. Сучасній жінці можна і модно курити, цим вона начебто підтверджує свою самостійність, повну рівноправність із чоловіком. Процес куріння у жінок нагадує ритуал: неквапливе діставання сигарети, повільне її розминання пальцями, тоді особливо впадає у вічі манікюр, закурювання від манірно піднесеної запальнички, куріння з випуском диму через колечко складених нафарбованих губ. Їй здається, що все це їй дуже пасує. Проте мода приходить і йде, а шкода здоров'ю може виявитися непоправною. Особливо здоров'ю майбутньої дитини.

Молодій жінці варто пам'ятати, що куріння і краса - несумісні. Куріння настільки згубно позначається на зовнішньому вигляді жінки, що ніяка, навіть найбільш високоякісна, косметика не допоможе. При систематичному курінні в результаті порушення діяльності статевих залоз запускається механізм передчасного старіння. Шкіра обличчя жовтіє, стає сухою, іноді лущиться, з'являється сірий колорит. Волосся стає тонким і ламким, жовтіють зуби.

Зростає ризик раку молочної залози на 30%.

Непоправна шкода наноситься майбутній дитині, якщо її мама курить під час вагітност

n                На нашій планеті палять приблизно 1,3 мільярди людей

n                За 1 секунду на Землі викурюється 300 000 цигарок

n                Куріння викликає 6 % смертей в усьому світі

n                Щорічно від паління вмирає 3 мільйони людей

n           300 мільйонів дітей, які живуть сьогодні, будуть убиті тютюном у дорослому віці

Загальна маса недопалків на планеті за 1 рік становить 2 520 000 тон

Відеоролик про нікотин

Наркоманія

При постійному вживанні наркотичних засобів проявляється психічна і фізична залежність людини від наркотиків. Психічна залежність – це постійне бажання наркомана приймати наркотичні засоби для досягнення стану істерії.

 Наркоманія - це чума XXI століття.

 Наркоманія призводить до глибоких змін особистості ,руйнує людський організм , здоров"я .

 Наркоманія - захворювання на все життя, яке набувається за власним бажанням.

Наркотик-товар, який перший раз можуть запропонувати безкоштовно, щоб втягнути нову людину в своє коло.

Наркомани стають на злочинний шлях, вони не доживають до старості, живуть 30-35 років. В Україні наркоман, що не вважає за потрібне лікуватися, підлягає і кримінальній відповідальності.

Якщо з вами трапилася ця біда, то сьогодні ж, доки ще збереглося хоч трошки розуму і сил, відмовтеся від наступної дози, чого б вам це не коштувало, навіть великих зусиль, бо завтра наркотик повністю насяде на вас! Останньої дози не буває. Остання доза, як і перша, — загибель. Тому, пам'ятайте: коли вам хтось пропонує наркотик, то він за це щось одержує. А ви ризикуєте життям заради чийогось прибутку.

До вашої уваги гумореска «Мрії наркомана»

Лінь і вчитись, і трудитись.

От знайти б десь грошенят,

Можна було б поживитись,

І життя пішло б на лад.

Я придбав би собі,Йване,

Десь землі гектарів сім.

Та розвів маріхуану,

Аби вистачило всім.

Продавав її б усюди,

Як той хліб чи калачі.

Купували б її люди

І раділи б від душі.

Всім любителям «наркозу»

Я б весь час пропонував

Збільшить втроє свою «дозу»,

Щоб мій бізнес процвітав.

Такі мрії наркомана,

Що зігнувся вже в дугу,

Я підслухав нещодавно

Коло річки,у саду.

А мораль проста із цього.

(На що скаржитись йому?)

Обрав сам таку дорогу,

Тепер хоче ще й в тюрму.

Психологи вважають, що вживання наркотиків — одна із сходинок втечі від реального життя. Наступна — самогубство. Серед інших причин можна назвати:

·                   погані стосунки в родині, з близькими і друзями;

·                   антисоціальна поведінка та гіперактивність;

·                   дружба з однолітками, які вживають наркотики;

·                   зневага до школи, неуспішне навчання;

·                   економічні та соціальні труднощі.

До яких наслідків призводять наркотики? Вже через 2-3 роки вживання наркотиків буде повне виснаження організму. Людина втрачає здатність навіть до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає передчасне старіння з ознаками слабоумства.

Повністю втрачають попередні почуття та інтереси, єдиною турботою стає добування наркотику будь-якою ціною. Настає остаточна моральна та інтелектуальна деградація — повний розпад особистості.

Чи можна вилікувати наркоманів?

Так, але вилікувати дорослого наркомана легше, адже підліток несформований психологічно. Але це не означає, що допомогти підліткові неможливо.

Майже у всіх містах України при звичайних поліклініках є наркологічні відділення, де надають медичну та психологічну допомогу анонімно і безкоштовно, що, безумовно, приваблює пацієнтів, які вирішили припинити вживати наркотики.

Давайте замислимось! Ви дізналися про шкідливість, якої зазнають організм, психіка від вживання наркотику. І подумайте про те, що чекає вас в майбутньому, якщо ви будете курити, пити спиртне і вживати наркотичні речовини.

Пам’ятайте: здоров’я, справжня радість життя і щастя не сумісні з тютюном, наркотиками і спиртними напоями. Людина, що всерйоз захопилася наркотиками, поступово потрапляє до злочинного середовища. Світ наркоманів та злочину жорстокий, і людське життя тут нічого не варте. Відомо, що наркоманам для здобуття грошей на наркотики доводиться красти, грабувати людей, продавати та займатися проституцією.

В Україні виробництво, зберігання, продаж, вживання наркотиків заборонені законом і караються позбавленням волі на строк від З до 8 років, а незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель — караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років». У наркоманів виникає велика проблема матеріальної залежності від тих, хто забезпечує їх наркотичними препаратами. Уникнути її практично не можливо.

Ніколи не підтримуйте стосунків із торговцями наркотиками. Законом суворо переслідуються навіть ті, хто виконує їхні дрібні доручення в якості плати. А в результаті — ув’язнення!

Тим, хто починає приймати наркотики, слід пам’ятати, що відмовитися від цієї звички буде не легко. У наркомана виникає психічна та фізіологічна залежність, він мріє тільки про те, як здобути нову дозу. Потяг до наркотиків не зникає за одну мить. Але з кожною новою дозою зупинитися стає дедалі складніше…

Відеоролик про наркоманію

Отож, напрошується висновок, що здорове тіло — продукт здорового розуму. Бо ж хвороба нікого не красить. Пам’ятайте про це і будьте мудрими, бережіть своє здоров’я змолоду, поки воно у вас є, щоб у здоровому тілі був здоровий дух, бо здоровому — все здорово! І тільки здорова людина може бути дуже багатою і щасливою, бо вона вже має надзвичайний скарб — здоров’я!

А от як варто робити – знає народна мудрість:

- Не лікуй хвороби, лікуй своє життя.

- Із здоров’ям не жартують – у нього немає почуття гумору.

- Головне для нашого здоров'я: щоб серед його ворогів не опинились ми самі.

- Існують тисячі хвороб, але здоров'я тільки одне.

- Здоров'я – це скарб, який можна відібрати, та не можна привласнити.

- Заздрість здоров'я їсть.

- Весела думка – половина здоров'я.

Як нема сили, то й світ немилий.

Без здоров’я нема щастя.

Хто рано встає, той довго жиє.

Подивись на вид і не питай про здоров’я.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я, доки молодий.

Доки здоров’я служить, людина не тужить.

Праця дає здоров’я, а лінь — хвороби.

Чистота запорука здоров’я.

Сміх краще лікує, ніж усі ліки.

Здорове тіло — продукт здорового розуму.

Будьте здорові, не треба хворіти

Час витрачати не треба на ліки

Як про здоров'я ти думати будеш

Ніколи здоров'я ти не загубиш

Плавати треба і бігати вранці

Ще й не забути нарешті про танці

Дихати свіжим повітрям і спати

Так як годиться, а не дрімати

Краще співати і спортом займатись

І веселитися і працювати

Справжній товариш тобі допоможе

А не підбурить на те, що не гоже.

Хай всяка болячка тікає далеко

Хай діток здорових приносить лелека.

Тож будьте здорові, турбуйтесь про себе

Кругом ви потрібні міцні і веселі

1. Життя – це здоров’я, скористайся ним.

2. Життя – це краса, милуйся нею.

3. Життя – це мрія, здійсни її.

4. Життя – це щастя, цінуй його .

5. Життя – це скарб, бережи його

6. Життя – це пісня, доспівай її .

7. Життя – це диво, не загуби його !

Разом: Це твоє життя! Бережи своє здоров’я!

Разом: Зичимо Вам міцного здоров’я.

             Жити без зла, так років до ста.

 У РИТМІ ЖИТТЯ

Вечір присвячений Дню студента

Зал святково прибраний кольоровими кульками, квітами.

Ведучий: Добрий вечір, дорогі друзі!

Ведуча: Вітаємо, пане директоре, шановні педагоги....

Ведучий: А особливо вітаємо, звичайно ж, всіх студентів!

Ведуча: Адже сьогодні саме наш день, тож зустрінемо і проведемо його завзято і весело!

Ведучий: Тільки так, щоб завтра не довелось жалкувати про розмах святкувань.

Ведуча:  Борисе, та це буде завтра. А зараз - свято, і тільки наше - студентське!

Ведучий: Вельмишановне студентство

       Вічно веселе і завжди голодне

       В цей святковий час

       Щирі побажання ви прийміть від нас

Ведуча:  Зичим здоров’я міцного

   І кохання палкого

   Бажаєм краще вчитися

   Ніколи не журитися

Ведучий: Занять не пропускати

       Конспекти завжди писати

       Щоб життя плило рікою

       І диплом не загорою.

Ведуча: Нині наш день,  -у  дорогу!

       Годі сумувати!

    Тож сьогодні цілий вечір

    Будем жартувати!

ВІРШ

Студенти – це такий народ,

Який не може без пригод,

А їх, до речі, вистачає:

Підступна сесія чекає

Чи причепився викладач –

Тоді уже хоч сядь та й плач…

А лекції такі всі схожі –

Нудні. Студент сидіть не може,

Та як приходить семінар,

Студенту враз якийсь тягар:

Його не видно із-за парти,

Йому уже і не до жартів,

Та викладач хоч в окулярах,

Присутніх відміча на парах,

Тоді й приходять перездачі

І знов студент ридає-плаче…

Але всі теми поздає – дивись,

Стипендія вже є.

Професія “студент” – це класно,

Хоча, на жаль, короткочасно:

Вісім семестрів чи чотири  роки –

Оце для нас законні строки,

Тож я спішу нас всіх вітати:

Із нашим днем! Із нашим святом! :)

ПІСНЯ про коледж

Ви подзвонили шо поступив я

І виїжджаю в Новоселище

Мене трусило вспотіли руки

Відразу впав я в істерику

ПР

Коледж я кохаю  love You

Я тебе кохаю я тебя люблю чує

Коледж я кохаю  love You I love You 2р

Я їду вчитись бо хочу мати

Якесь нове образованіє

Пройде всього 4 роки

І вже в руках диплом механіка

Кароче БЕЙБІ з тобою МЕЙБІ

Я думав ми вже розсталися

Та на перервах під час навчання

Будем з тобою зустрічалися

Ведучий:  Марічко, а ти знаєш, що день студента святкують на всій планеті?

Ведуча: Так знаю,  Борисе. Давай розкажемо які бувають студенти в різних куточках світу!

Ведучий: Давай.

Ведуча:        Студенти усі різні і чудні

            Від Флориди і аж до Сахаліну

            В усіх куточках світу на землі

            Студенти шану здобули незмінну.

Ведучий:      В Іспанії, де пристрасний народ

            Кориду полюбляє до нестями,

            Іспанський учень, наче Дон Кіхот,

            Воює з книгами, неначе з вітряками.

Ведуча:        В Америці без ноутбука на урок

            З’являтися студентові негоже,

            Та перш, ніж пролуна  дзвінок

            Він часом тему записати може.

Ведучий:      У Африці оцінювання знань

            Проходить за якимось дивним планом:

            Не вивчив - то отримуєш банан,

            А якщо вивчив - навіть два банани.

Ведуча:        Японські учні в білих кімоно

            Засвоюють, як двічі два - чотири,

            Що як учитися вам не дано,

            То краще вже зробити харакірі.

Ведучий:      Є на Кавказі правило старе:

            Щоб кожен Гіві твердо знав програму

            Грузинський педагог кинджал бере

            І в коледж  виклика грузинську маму.

Ведуча:        В Бразилії ніхто з нас не бував,

            Тому й знання про неї в нас моментні

            Є там у джунглях бзліч диких мавп,

            А в коледжах - диких студентів.

Ведучий:      Танцюють самбу там - не гопака -

            І від народження усі там футболісти,

            Єдине, що студентів там ляка-

            Аби на кактус зопалу не сісти.

Ведуча:        В Італії студентськії ряди

            Міцнішатимуть здавна і понині -

            Тамтешні учні гратимуть завжди

            На нервах, як на скрипці Паганіні.

Ведучий:      Як вчитель там Везувієм ревів -

            Ні віршем не опишеш, ні у прозі...

            І гроші на ремонт з усіх батьків

            Щомісячно стягають мафіозі.

Ведуча:        Китайський студент до скрути звик,

            І тим своє засвідчує величчя...

            Там в кожнім класі - двісті чоловік,

            І всі, звичайно, на одне обличчя.

Ведучий:      Тим, хто куштує паличками рис,

            Дешеві черевики не в новинку,

            Тож головний студентський їх девіз:

            Один за всіх, а всі давно на ринку.

Ведуча:        Що ж, світовий студентський склад

            Здобув авторитет незмінний

            Та все ж негоже ставити їх в ряд

            З студентством неньки України.

Ведучий:      У нас до всього ставлення своє

            І свою думку особливу маєм,

            То ж залишаймось тими, хто ми є,

            Студентів всіх країн вітаєм!

Ведуча:   Якраз сьогодні до нас завітав почесний гість - студент - відмінник з Італії! Вітаємо!

Студент: Буенос діас, міо амігос!

Перекладач:  Доброго дня, шановні пані та панове!

С:Бон джорно, мучачос!

П: Здоровенькі були!

С: Міо псевдонімо ест Ніколо1

П: Мене кличуть Микола.

С: Аморе професоре...

П: Дорогі викладачі!

С: Мафія коза ностра...

П: Заступники і заввідділи...

С: Папа мія!

П: Шановний пане директор!

С: Салюто ваша портрето!

П: Вітаю у вашій особі...

С: Університето, педрадо й падре комітето!

П: Усі органи самоврядування коледжу!

С: Міо кретіно фанато Віталій Кличко!

П: Я безумно люблю Україну!

С: Беліссімо поздоровіссімо з карнавало де студенто.

П: Я дуже хочу поздоровити всіх студентів з їхнім святом!

С: Карнавало - фестивало ля фініта!

П: На жаль, воно швидко закінчиться.

С: Бандіто, садисто, барбосо, терористо, кам бек університето!

П: І всі студенти знову повернуться в коледж.

С: Кошмаро на уроко, бедламо на перерво...

П: Щоби знову взяти участь в навчальному процесі.

С: Професоро-мазохісто...

П: Викладачі повністю присвятять себе роботі.

С: Запрето проблема целлюліто...

П: Бажаю вам зберігати молодість і стрункість.

С: Гривня баксо міліоно...

П: Підвищення заробітної плати і стипендії

С: Прогібанто перед ля адміністранто.

П: Мати добру репутацію в начальства.

С: Канікуляро беспредєло!

П: Збільшення канікул.

С: Фініта ля комедія.

П: Якнайшвидшого закінчення навчального року.

С: Чао амігос!

П: До зустрічі , дорогі студенти!

Ведуча: Студенти - це завжди артисти!

            Що вони люблять, що хотять?

            Багато спати, добре їсти...

            Та більше всього - танцювать.

ТАНЕЦЬ

Ведучий: Марічко, зізнайся, ти сьогодні була на заняттях?

Ведуча: Ні.......

Ведучий: А до заввідділа заходила?

Ведуча:Борисе, я робила зачіску!

Ведучий: А в нас нові правила з’явились. Ось, послухай!

Студент 1: Студент, запам’ятай!

Ст.2:  Пункт1. Заввідділом  правий.

Ст.1:   Пункт2. Заввідділом завжди правий.

Ст.2:   Пункт3. Якщо заввідділом не правий - дивись пункт перший.

Ст.1:   Пункт4. Якщо ти не правий - значить ти не заввідділом.

Ст.2:   Пункт5. Заввідділом не спить - він просто закрив очі, не їсть - він набирається сил, не запізнюється, а затримується на дирекції.

Ст.1:   Пункт6.  До кабінету заввідділом можна зайти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету - тільки з його.

Ст.2:   Ці пам’ятки ми даруємо завідуючим наших відділень Лідії Вікторівні та Степану Івановичу , щоб зайшовши в їхні кабінети всім було зрозуміло, як себе поводити.

ВІРШ

Вії  вниз  опускаються  тихо  – 

Засинає  на  парі  студент.

В  далечінь  від  лекційного  лиха

Бідолаху  несе  важкий  день.

Про  політику  щось  там  говорить

Дивним  голосом  дядько  якийсь..

А  студент  в  невідомих  просторах

З  білим  сонним  туманом  зустрівсь.

Ще  до  сесії,  як  до  Венери,

І  поспати  є  сенс  і  є  час,

А  в професора  дивна  манера:

Заколисувать  тоном  всіх  нас.

Семінар  відсиділи  на  голках  – 

Відпочити  бажає  душа!

Хтось  сказав:  „Що  сидіти  без  толку?”

Та  і  з  лекції  дав  ходака.

Але  ж  ні,  ми  студенти  хороші

І  на  пару  останню  прийшли,

Бо  на  іспит  не  вистачить  грошей  – 

Всі  вони  на  гулянки  пішли!

Спить  студент  під  лекційну  розмову,

Бо  в  гуртожитку  –  там  не  до  сну..

Викладач   співа  колискову

Монотонну  і  дуже  сумну.

Хто  студентом  не  був,  той  не  знає

Як  народ  цей  веселий  живе:

Зранку  спить,  а  ночами  гуляє,

Ще  й  на  парах  все  ж  зловить  своє!

ПІСНЯ  Лама "Мені так треба"

Додому приїхала

Звідкись надійшла гроза

На два дні я випала з життя

Я про тебе думала

Дощ пройшов і я плащ скинула

Ті два дні як цілий рік

Лиш вино і море втіх

Десь не вдома я прокинулась

Знов згадала що ти є

Дощ пройшов і я знайшла тебе

Приспів:

Мені так треба, так треба

Бути там де зараз ти

Чи сісти в поїзд зникнути

Від тебе - так треба

Те почуття росте й росте

Для чого я знайшла тебе

Для чого я знайшла тебе

Ти мене намалював

Ніби все про мене знав

І наперед всі кроки відгадав

Поклав перед воротами

Закритими ти мене поклав

Світ мій дротом спутаний

І погляд твій розгублений

Бо забагато ти наобіцяв

Моїм тілом зв’язаним

В шахи ти без дозволу зіграв

ВИСЛОВИ:

Ведучий:   А зараз  новини книжкового ринку. На прилавках книгарень з’явився короткий студентський словник. Ексклюзивний репортаж наших спеціальних кореспондентів.

Кор.1: Отже, вашій увазі пропонуємо короткий студентський словник.

Кор.2: Коледж - це певним чином організована сукупність цеглин, скла і шиферу, наповнена студентами, викладачами, партами й іншим інвентарем.

Кор.1: Студент -  це сукупність ліні, дурниць і дарма витрачених зусиль, який переміщається коледжем.

Кор.2: Прибирання території коледжу комплекс заходів із псування інвентарю, витоптування газонів і вкорочування життя куратора.

Кор.1: Журнал - це сукупність аркушів у клітинку, що сприяє засвоєнню наукової премудрості шляхом занесення оцінок.

Кор.2: Дзвінок на пару - звук. який видається зменшеною копією церковного дзвону, що сповіщає парафіян коледжу про прийдешнє пришестя царства занять та виганяє з коледжу бісів ....... на канікули!

 СЦЕНКА:

Студент: Вашій увазі ми пропонуємо сценку-мініатюру студенти на практиці:

(Ленинград WWW)

Наші хлопці - козаки

На колесах є завжди

Ремонтують так і сяк

Я ж механік! Я мастак!

         (Ламбада)

         Дебет з кредитом танцює

         Сальдо скаче гопака

         А бухгалтер сидить плаче

         В нього сума не така.

(Амено)

Ветеринарна медицина

Потрібна дуже всім тваринам

Технолог їм допомага-

Як заболить в кота нога.

         (Рок-н-рол)

         Взяли сапки агрономи

         І мерщій з ними у поле

         Там картопля, там буряк

         Все зсапають, тільки так!

ГУМОР

Викладач говорить колезі:

- Ні, працювати стало зовсім неможливо. Викладач боїться заввідділу, заввідділ - завуча, завуч - директора, директор - ректора, ректор - перевіряючих із міністерства, міністр - батьків. Батьки бояться дітей. І тільки студенти нікого не бояться!!!

Та що тепер студентська поведінка....

А моя бабуся пам’ятає

Як було тут в давнину

Коли вона розповідає

Я навіть оком не моргну.

         Чистенькі, рівні тротуари...

         Щоб десь папірчик чи стебло...

         Щоб хтось когось колись ударив...

         Такого бути не могло!

Студенти поважали старших

Знімали шапку з голови

І говорили не інакше

Як через "прошу", через "ви".

         Поганих написів на мурах

         Не зустрічалось в ті часи

         В людей тоді була культура

         Й велика тяга до краси.

Наслухаюсь - бере зажура...

А що це з нами стало враз?

Куди поділася культура?

Коли повернеться до нас?

         Отож студенти, будьте розумні

         Будьте культурними всюди, весь час

         Приклад молодшим гарний подайте

         І поважатимуть люди всіх вас!

Ведучий: А загалом, студент - це унікальне , життєрадісне , цілеспрямоване і доброзичливе створіння.

Ведуча: Йому вдається жити на контрастах : бути відповідальним і водночас легковажним, серйозним і веселим.

Ведучий: Він бідний, але йому належить цілий світ.

Ведуча: Він і віддзеркалення нашого сьогодення, і представник сонячного майбутнього.

Ведучий: Він нікуди не поспішає і саме тому встигає жити.

Ведуча: Студент - це велика дитина, яка вміє виживати в дорослому світі.

Ведучий: Хай щастить вам студенти!

Ведуча: Хай легко здаються сесії!

Ведучий: Хай зустрічаються на дорозі знань тільки цікаві та добрі викладачі!

Ведуча: Хорошого вам свята!

Ведучий: До зустрічі!

ПІСНЯ  Mad Heads "Надія є"

Коли опустилися руки

Коли потемніло в очах

Не знаєш ти, як далі бути

На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш

Не маєш куди утікти

І кажуть - чудес не буває

Та мусиш для себе знайти.

Приспів:

Допоки сонце сяє, поки вода тече

Надія є.

 ПРОЩАВАЙ, КОЛЕДЖ

Випускний вечір

Білокрилими птахами пролітають роки,

                    За світанками нові стають небокраї,

                    Відлітають у вирій випускники,

                    Вільним птахом у небо високе злітають.

                    Чи високо злетять? Тільки час їм суддя.

                    На світанку чекають  нові їх дороги.

                    Зустрічай, Україно, молодих громадян

                    Їм іти у життя на твої перелоги!

Вітаємо  гучними оплесками випускників 2015 року!

Доброго дня, шановні гості!

Доброго і незабутнього дня ми бажаємо усім, хто зібрався у цій святковій залі Золочівського коледжу ЛНАУ!

Вітаємо усіх на цьому святі,

Воно і смутком й радістю дзвенить.

Це свято зрілості і свято розставання,

І майбуття прекрасна  мить.

Як непомітно навчання минуло

Ми скоро підемо за коледжу поріг.

Позаду безтурботне в нас юнацтво,

Попереду життєвий шлях проліг.

Багатьом речам  притаманна дивна властивість – повертати людям пам’ять про минуле, дарувати радість прожитих миттєвостей.

Сьогодні ми разом з вами хочемо погортати сторінки нашого студентського альбому.

Усе було: і мрії, і бажання,

І хтось радів, а хтось чомусь зітхав.

Все відгуло. Настав вже час прощання…

Згадаймо все, хто ще не пригадав.

Усе було за ці роки навчання

Підказки, жарти, спогади сумні –

Все вдаль сплило, і нині в дружнім колі

Згадаймо ті щасливі незабутні дні!

Очікуванням кожне серце б'ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається,

Він сьогодні з радістю вітає вас.

Слово директора коледжу

 

           Директор — капітан наш гідний

           Порядку він володар.

           Для нього  коледж, як дім рідний

           І він в ньому  господар.

           Наших почуттів  переповнену  чашу,
            І теплий подих весни,
            Любов і визнання наше
            Адресуєм директору ми.

Квіти директору

Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей день, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.

 І так, чомусь, сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?

В коледжі  все було  простіше — заняття , практики,  екзамени і заповітна  мрія   - ДИПЛОМ.

А  як хотілося б повернутись назад,  і прожити ці роки знову із своїми друзями, улюбленими викладачами, хвилюватись  під час екзаменів, писати шпаргалки, брати участь у змаганнях, конференціях, концертах.

Згадую той день щасливий,

 коли вперше йшла сюди,

 Йшла сюди щоби навчатись

 Й до мети щоб прямо йти.

 А сьогодні випускниця

 Кожен з нас той час чекав.

 Я вітаю своїх друзів

 Нас чекає безліч справ.

Сьогодні Особливу подяку складаємо нашим заступникам: Вислободському Петру Йосиповичу, Оксані Михайлівні Барило та Янківському Івану Павловичу.

Щасливий директор - коли в нього дружні,

Розумні і мудрі замісники.

Заступники коледжу - люди надійні

Як Всесвіту давнього ті три кити.

Отож ми сьогодні окремо вітаєм

Тих, в кого турбот, крім занять, ще гора!

"Спасибі" нам треба сьогодні сказати,

Вклонитись їм низько, прийшла вже пора!

До слова запрошуємо заступника директора з виховної роботи Барило Оксана Михайлівна.

Пісня

Сьогодні Ми дякуємо усім зав. відділеннями: Пушкар Ліді Вікторівні, Василишин Галині Петрівні та Бідній Лесі Петрівні, Корбаку Степану Івановичу та Скульському Віталію Васильовичу.

                    Хто кожен день і кожен час,

                    Віддавшись нелегкій  роботі,

                    Живе лиш думкою про  нас,

                   Завжди за все і всіх в турботі?

Прийміть від нас подяку нашу

І побажання в цей прекрасний день,

Щоб від життя була завжди лиш радість,

А ще – любов і шана від людей.

До слова запрошуємо зав.відділенням Ветеринарної медицини і технологій в тваринництві Пушкар Л.В.

Найважчими мабуть в коледжі були перші кроки, перші заліки, перша сесія, перший курс. А давайте згадаємо як ми були першокурсниками.

Стільки нових вражень: нові знайомства, нові викладачі, життя в гуртожитку, дискотеки..

Ага. І п’ять  пар щодня, навчання з 9-00, відробітки пропусків, підготовка до занять до самого ранку, вірші на пам’ять, заліки, екзамени…

Пусте. За те скільки оптимізму, фонтан ідей, реалізація найсміливіших проектів, самоствердження.

А які цікаві для нас були Козацькі змагання, перший Фестиваль до Дня студента, вечори відпочинку…

До того ж, до кінця першого курсу  ми навчилися відрізняти вчителів від старшокурсниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах, вміли знаходити потрібні кабінети і, звичайно, їдальню.

Ох, як ми тяжко працювали.

Контрольні й заліки складали,

Було «один», було і «два»,

Боліла часто голова,

Косило око через парту

Кажу вам щиро і без жарту.

Наук багато ми вивчали:

Про Піфагора пам’ятали,

І по-англійськи говорили,

І формули напам’ять вчили,

Історію не забували,

Ще й у футбол в спортзалі грали.

Перший  рік навчання  для нас, був особливим, відповідальним. І завжди поруч з нами були наші куратори: Вільчинська Євгенія Михайлівна, Дума Ярослава Михайлівна, Висоцький Володимир Іванович, Болюбаш Надія Богданівна, Вільчинський Роман Іванович, Болюбаш Володимир Андрійович та Янишин Валентина Степанівна.

До слова запрошується куратор ВПР – 401групи Дума Я.М.

Шановні наші куратори! Ви виховували і навчали нас і ваша праця не залишиться неоціненою. Ви були з нами щодня  і ділили з нами радість і смуток, перемоги та поразки, гордість та розчарування. Ми вдячні вам  за увагу і турботу, приділену кожному  в  позаурочний час, за наполегливість під час пошуків відсутніх на заняттях студентів в гуртожитку, за винахідливість, коли прикривали нас перед зав.відділами та заступниками.

Ну а наші тата й мами і сьогодні поруч з нами.

Більш не будуть говорити, що не хочемо ми вчити,

Що не так ми говорили, що не те ми утворили,

Друга меншого побили, біля коледжу курили .

Не забудемо ніколи мудрих Ваших ми порад.

Хоч прощаємося скоро, та згадаємо стократ.

Дякуємо всім нашим кураторам за особливий героїзм і витримку під час останнього        навчального року, за щиру людяність, розуміння і підтримку.

     Куратор мій, слова найкращі – лиш тобі,

     І добрі та відверті побажання.

     Ми вдячні  вам за все  у цім житті.

    ці квіти – вам, з любов´ю на прощання.

Квіти класним керівникам

Пісня

Помаленько, потихенько і ми вже стали студентами 2 курсу . Він виявився не менш напруженим. Нові дисципліни, нові викладачі, нова система оцінювання.

Так, так пам’ятаю, кількість стипендій впала відразу вдвічі через неадаптованість до п’ятибальної системи.

Все це справило на нас враження. А основне, що ми нарешті доторкнулися до змісту майбутньої професії, яка для багатьох стане справою життя.

А ще, саме на другому курсі ми навчилися ховати крейду, журнал, а деякі навіть  своїх батьків.

Не все судилося нам учитись –

Любили ще й повеселитись,

Після уроків розважались,

До свят всіляких готувались.

Ідуть роки, летять хвилини,

 Біжить нестримно швидко час.

 Студентські роки,  безсумнівно,

 Не згаснуть в пам’яті у нас.

 Веселий сміх чи сум незримий -

 Швидко минув останній рік.

 І розуміти якось дивно,

 що ти сьогодні - випускник.

 Сьогодні свято в нас прощальне,

 А далі - самостійний крок.

 І хоч прощатись так печально -

 Чекає інший нас урок.

 Сьогодні нам сміються зорі,

 І сонце теж для нас зійде.

 Іти в життя ми вже готові,

 Тож хай нас щастя поведе!

Відео

На третьому курсі нас чекала найбільша кількість практичних занять з дисциплін  професійного спрямування, навчальна і технологічна практики. Перші  самостійні кроки в професії. Перші успіхи і невдачі.

Так, але без поразки не буває перемоги.  Нарешті ми мали змогу реально  осягнути зміст нашої професії.

А також, будучи третьокурсниками, ми добре вже знали, що пару можна зробити значно цікавішою, якщо зробити похід до медсестри,  або зробити маршрутну прогулянку коридорами, обов’язкову зупинку у спортзалі або  шоп – тур до магазину.

 І ось , нарешті, ми хочемо сказати слова вдячності нашим викладачам та вихователям гуртожитку.

 Вам, любі наші педагоги,

 Хай стелять квітами дороги

 Спасибі вам, завзяті, щирі

 Творіть в добрі, у щасті, в мирі.

 Ми  хочемо подякувати усім викладачам, які навчали нас протягом цих років і  попросити вибачення за всі прикрощі, жарти, за неприємності, яких іноді завдавали вам, не усвідомлюючи цього.

Сердечно дякуємо Вам за кожну хвилину, витрачену на нас під час занять, тематичних вечорів, конкурсів, олімпіад. Ваше душевне тепло і ласка здатні творити дива.  

                    На ваші заняття чудові приходили ми залюбки.

                    Викладачам  свої довіряли думки.

                    Ви завжди нас розуміли і всі помилки вибачали.

                    І весь час так палко хотіли, щоб  розумними ми стали.

 Спасибі  вам за знання та розуміння. У нашій пам’яті ви залишитеся назавжди  розумними, добрими, щирими, а головне - найкращими!

Кожен викладач – яскрава творча особистість, що запалює в серцях студентів вогник жаги до знань.

У ваших очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У них - турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише байдужості в них нема.

Адже кожен, хто сидить у цій залі, доклав зусиль для того, щоб наблизити це свято.

Тепер уже прийшла пора прощання,

і ми сьогодні трішечки сумні.

За наше виховання і навчання,

Спасибі, дорогі викладачіі!

Усі знання одержали важливі,

 Що всім згодяться потім на землі.

За те, що  були  терпеливі, —

Спасибі, дорогі викладачі!

 — За труд важкий, недоспанії ночі,

 Вклоняємося низько до землі.

За лагідні, усміхненії очі —

Спасибі, дорогі викладачі!

 — За вашу ласку, чуйність і турботу,

 За те, що підняли нас на крилі.

За повсякденну клопітку роботу —

Спасибі, дорогі викладачі!

Бувало, біля дошки ми “німіли”,

Забувши теорему чи вірші,

Спасибі, що ви лагідно сварили,

Шановні, дорогі викладачі!

За те, що ви були за батька й матір,

Учили чесно жить на цій землі,

Що нам не поспішали двійки ставить,

Спасибі, дорогі викладачі!

Були ви з нами поруч в кожній справі –

Ви - честь і слава нашої землі!

Порадники суворі і ласкаві,

Шановні, дорогі викладачі,

І в день такий, і сонячний,  й святковий,

Дозвольте вашу працю вшанувати,

І квіти ці, принесені сьогодні,

Від всього серця вам подарувати.

Пісня

На 4 курсі ми вміли користуватися одним зошитом на всіх парах і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.

За  4 роки навчання ми навчилися закохуватися і, навіть, не один раз на рік.

  Ну а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати пари ми уміли завжди!

 Ми справді будемо сумувати за цими неповторними роками.

 І щоб описати їх не вистачає ні серйозних, ні жартівливих слів.

Вже так багато позаду, а попереду найвідповідальніше – переддипломна практика, державні екзамени, дипломні проекти.

Так, ще зовсім мало часу залишилось, а так багато ще потрібно зробити, щоб з гордістю отримати омріяний диплом як перепустку в доросле самостійне життя.

 І, якби не прийшлося нам важко, ми все частіше замислюємось, що кожен прийдешній день наближає нас до розлуки з нашим коледжем, з людьми, які встигли стати за ці роки для нас близькими і рідними.

Я пропоную перегорнути іще одну сторінку нашого студентського  альбому. Власне, без цієї сторінки не було б і самого альбому. Ви уже , напевне, здогадалися, що присвячена вона нашим друзям.

Це завдяки одногрупникам пари були не такими вже й довгими, а перерви здавалися занадто короткими.

Це завдяки  друзям не хотілося їхати додому на канікули, а модульні роботи вдавалося написати більш менш нормально.

Через усе життя ми пронесемо пам'ять про рідний коледж . Настане світанок, відкриються двері коледжу, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по світу.

 І в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 4 роки навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою, таких уже не зустрінеш...

Світ багатий на добрих людей,

Тож вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може, більше ніколи й ніде

Вам не випаде з ними зустріться.

Розлучатися з друзями особливо болісно.

А хто сказав, що ми розлучаємося назавжди? Ми будемо зустрічатися, спілкуватися, обмінюватися новинами в «Контактах», «Однокласниках» і будемо зустрічатися у рідному коледжі.

Для всіх друзів, для одногрупників звучить ця пісня.

Пісня

 Під час нашого навчання в коледжі  поруч з нами були викладачі і, звичайно, наші батьки. Це їм ми завдячуємо своїм життям, успіхами і досягненнями.

Проведи мене, мамо, будь ласка,

Проведи до воріт.

Хай простелиться доля, мов казка,

Мені, рідна, услід.

Відгородить вона мене всюди

Від нещасть і біди.

Проведи, мене мамо, між люди

В білий світ проведи.

Рідна мамо, подай мені руку,

Я у танці тебе поведу.

Попрощаємось разом з дитинством,

Вдячним серцем до ніг припаду.

На батьківські збори ходили матусі,

Хоч, правда, і тато був раз, може два.

А що було після – сказать не беруся,

Не можу дібрати культурні слова.

Ну що ж мабуть усе? Чекайте,  мабуть,  ні.

                        Бо непомітно нас вели у люди не лише дорогі викладачі,

                       А й ті, без кого ладу тут не буде.

                        Це – працівники бібліотеки  -

                        люди, що багато читають,

                        Студентам книгами допомагають.

                       Вахтери, що завжди нас посмішкою

                       привітно зустрічали й проводжали.

                       А ще – працівники води й відра,

                      Що стільки сил у чистоту вкладали.

                      Дякуємо всім, хто працює в цім храмі науки

                      Бажаємо Вам щастя, любові , добра,

                      І щоб від праці не боліли руки.

Пісня

На сцену піднімаються студенти 3 курсу

Від імені студентів молодших курсів

Випускників вітаємо із гарним святом.

 Здоров’я бажаєм і щастя багато.

Щоб ви у вузи поступили,

Роботу щоб усі знайшли,

І мали хату чи квартиру,

В достатку й радості жили.

Щоб мали ви город і дачу,

Щодня щоб їли мармелад,

Щоб ви придбали іномарку,

І щоб в сім’ї був тільки лад.

Щоб люди лиш приємні й щирі,

І добрі щоб були навкруг,

І щоб у кожного був вірний,

Надійний і найкращий друг.

Хай радість вам життя дарує,

 Щоб посміхались ви весь час.

 Хай задумана збудеться мрія,

 Щоб ми раділи всі за вас.

Гляньте на них, молодих і завзятих,

Мрії над ними витають крилаті,

Зорі підморгують їм з високості.

Вони ще господарі? Чи, може, вже гості?

- Зійдіть з дороги кривди і печалі,

Зійдіть з путі невпевненість і сум.

Випускникам дорогу заквітчаймо

На щастя, долю, на добро й красу!

- Ідіть красиві, сильні, юні, гожі,

Ідіть в життя, що сповнене чудес.

Ідіть і хай Господь вам допоможе

І мамина молитва до небес.

Пісня

           Наша мрія нам зіркою світить,

           Кличуть вдаль нас дороги твої.

           Україно, ми всі твої діти!

           Тож прийми нас в обійми свої

          Ми повернемося, ми завжди повертаєм

          На незабутній юності поріг,

          Своє коледжанське життя  пригадаєм

          І припадемо пам'яті до ніг!

          Життя - наче потяг. Зупинка під назвою «Коледж».

          А потім чекає на нас невідомий маршрут.

          Прощання щемке і розчулені очі довкола.

          Ми - линемо далі. А ви - залишаєтесь тут.

           А тихий перон пам'ятає про голос юначий.

           Шляхи - як стрічки, що сплелися в дівочій косі.

          А серце учителя знову сміється і плаче,

          Бо частку його ми з собою забрали усі!

         Ви стрінете інших. Таких - вже не буде ніколи,

         Ви душі ліпили і нам дарували знання.

         Якими смішними колись ми з'явились у коледж!

         Якими прекрасними йдемо сьогодні в життя!

Пройшли роки - ми вирушаємо в незнану путь,

Цих юних років більше не вернуть...

Лунає музика і так хвилює нас,

Навчання в коледжі згадаємо не раз.

Прощайте, дорогі викладачі,

Прийміть низький уклін наш до землі,

Спасибі за знання, цікаві відкриття,

Які ми пронесем через усе життя.

Червневий день підкрався непомітно,

 Приніс дзвіночки й каже: вам вже час,

 Бо за порогом ось чекає літо!

 Життя дороги вже чекають нас!

 Дзвенять дзвіночки сумно і бузково,

 Неначе кличуть в мандри по землі,

 Нам оберегом буде Ваше слово

 Велике й світле, наші вчителі!

 Уклін Вам всім, спасибі за прекрасне,

 За мудрість і суворість водночас

 За вашу працю – вічне та незгасне

 За віру в краще, і за віру в нас.

 Ви вчили до зірок зміряти відстані,

 Зважати на секунду і на мить,

 Знаходить завжди величини істині

 Любити правду і людей любить.

Ще мить - і назавжди залишимо коледж,

Підемо усі в самостійне життя,

Та рідний поріг не забудем ніколи,

До нього серця наші знов прилетять.

 У дорогу дальню й трудну,

 У доросле, у життя.

 Треба йти нам прямо й сміло,

 Що ж, вперед - у майбуття.

Пісня

Фінальний вихід