Офіційно-діловий стиль задовольняє потреби суспільства
в державному, громадському, політичному та економічному житті. Він
представлений різноманітними діловими паперами — указами, законами, актами,
постановами, програмами, протоколами, наказами, резолюціями, заявами,
договорами, дорученнями, автобіографіями тощо. Функціонує він і в діловому
листуванні між різними інституціями,
окремими особами.
Основною рисою офіційно-ділового стилю є точність, неприпустимість двозначності
тлумачень. Ця риса спричинює повтори слів і вживання у вузькому контексті
спільнокореневих слів, що в інших ситуаціях мовлення розцінюється як мовленнєва
помилка: Акти перевірки підписуються
особами, які проводили перевірку, а також представниками суб’єкта
підприємницької діяльності. При виявленні порушень суб’єктом підприємницької діяльності
ліцензійних умов, зазначених у пункті 2 інструкції, які відображені в акті
перевірки, Держкомзв’язку України ухвалює рішення про можливість продовження
діяльності за ліцензією (З інструкції). Заміни термінів синонімами і
займенниками у ділових паперах мають обмежений характер.
Точності викладу у ділових паперах сприяють коментарі,
пояснення, уточнення, як-от: Я, Мельничук
Сергій Миколайович, отримав …; Бухгалтерські операції можуть виконувати
працівники будь-якого структурного підрозділу банку, якщо це передбачено їх
функціональними (службовими) обов’язками; У випадку особливих обставин
(наприклад, аварія) продавець зобов’язаний ужити заходів для виконання замовлення
Покупця на поставку запасних частин у найкоротший термін.
Специфіку стилю створюють також стереотипні мовні
засоби, стандартні форми висловлювання на зразок: вжити заходів, порушити питання, схвалювати пропозицію, згідно з
інструкцією, ввести в дію, зважаючи на викладене вище, з огляду на викладене
вище, прийняти до виконання, скласти подяку, у разі невиконання, з метою
забезпечення.
Ознаки ОДС:
·
стислість
викладу,
·
високий ступінь
уніфікації,
·
безособовість,
беземоційність. Безособовість виявляється, зокрема, у відсутності дієслів 1-ї
та 2-ї особи і відповідних займенників (я, ми, ти, ви),
·
наявність
стандартних висловів і синтаксичних конструкцій (кліше), особливо на початку та
в кінці документів,
·
чіткість і
логічність викладу, що часто зумовлюється поділом ділових паперів на певні частини
(параграфи, пункти, підпункти),
·
визначена послідовність
частин (реквізитів),
·
безособові та
наказові форми дієслів, а також уживання форми теперішнього часу на позначення
постійності дії (фірма не несе відповідальності, вкладник має право, дія указу
поширюється, Конституція
·
забезпечує право
громадянина тощо),
·
слова вживаються
в прямому значенні,
·
багато
віддієслівних іменників: виконання, формування, повідомлення, становлення,
укладання, одержання, розгляд, затвердження, забезпечення, утворення,
використання і под.,
·
переважають
розповідні прості, прості ускладнені ОЧР — головними (підметами, присудками) і
другорядними (передусім додатками), складні речення з прямим порядком слів.
Основним видом офіційно-ділового стилю є документ —
діловий папір, що юридично підтверджує якийсь факт, подію тощо.
Підстилі
офіційно-ділового стилю
В офіційно-діловому мовному стилі
виділяють такі підстилі:
1. Законодавчий,
або юридичний — використовується в
законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов
тощо, а також у юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів,
постанов, запитів, повідомлень тощо.
2.Дипломатичний
— використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді
договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
3.Адміністративно-канцелярський,
або канцелярсько-діловий —
використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і
діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв,
автобіографій, доручень тощо.
Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі
мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами
ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних
між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними
рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані
(галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).
Законодавчий (юридичний) підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну
функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов'язкові правові
норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова
цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими
синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути
доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове
конституційне право на таку законодавчу інформацію.
Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти Української держави
з іншими державами, міжнародним співтовариством і всесвітніми організаціями.
Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої
чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.
До дипломатичних належать:
– організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт,
угода, протокол про наміри);
– організаційно-впливові документи (декларація, нота,
вербальна нота, міжнародна заява);
– інформативно-описові документи (меморандум,
комюніке).
Адміністративно-канцелярський (канцелярсько-діловий) підстиль, як кровоносна система, забезпечує зв'язок
усього управлінсько-виконавчого апарату держави міжйого внутрішніми
підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно
доходить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особливо нині,
коли Україна стає правовою державою.
Серед адміністративно-управлінської документації
виділяють: розпорядчу (наказ, постанова,
рішення, резолюція, розпорядження); організаційну (договір, інструкція, статут,
штатний розпис, тарифікація); інформаційно-довідкову (автобіографія, заява,
звіт, план, характеристика, інформація,
довідка).
